Коли мій син закінчував школу, я вирішила – мушу заробити грошей йому на майбутнє. Колишній чоловік нам не допомагав, у нього вже була нова сім’я, діти, яких він мав забезпечувати. А ми лише заважали.
Згодом я вирушила до Німеччини. Трохи знала мову, в університеті вивчала, і це мені допомогло. Я чітко визначила мету – заробити на навчання сина, а також придбати дві квартири – собі й сину. Хотілося жити в нормальних умовах, адже все життя ми тулилися в старому бабиному будинку, в якому навіть вбиральні не було.
Я працювала мало не цілодобово. Вдень – на заводі, а вночі – доглядала стареньку бабусю. Усе до копійки висилала синові. Хоча подруга мене застерігала:
– А ти не боїшся, що твій Руслан все витратить на гуляння. Він молодий, необачний.
– Та ні, бути такого не може!
Минуло сім років, Руслан вже закінчив навчання, нещодавно одружився. Я навіть на весілля не приїхала, боялась втратити робоче місце. Адже мріяла, аби діти мали достойне житло до народження онуків. Та раптом син мені зателефонував:
– Мамо, терміново бери відпустку і приїжджай!
– Що сталося?
– Сама побачиш.
Я переймалася, а раптом щось сталося. Відразу ж на автобусі вирушила додому. Син зустрів мене на гарній автівці. І відвіз до себе додому.
Коли я побачила, де молоді живуть – дуже здивувалася:
– І скільки коштує оренда такої квартири.
– Мамо, це наша квартира! Ти нам допомогла її придбати.
Далі він відвів мене у квартиру, яка знаходилась навпроти їхньої. Відчинив власним ключем. Там був шикарний ремонт, всі кольори підібрані ідеально, меблі нові.
– А це твоя квартира. Можеш вже й жити тут. Тобі більше не треба їхати на заробітки. Я навіть наш старий будинок відремонтував. Тепер там дача, лазня є, можна відпочивати у вихідні дні.
– А де ж ти гроші взяв? Я ж стільки не заробила!
– Ти заробила більш як достатньо. І я не витратив ані копійки. А ще в студентські роки почав працювати. Тож доклав скільки бракувало. Ще й з весілля гроші залишилися.
Сльози полилися з моїх очей.
– Мамо, ти й так важко працювала. Досить. Ми хочемо, аби ти була поряд, коли народиться онук.
Такого я аж ніяк не чекала. Я ще повернулась в Німеччину на пів року, або допрацювати термін за контрактом. Але потім з подарунками приїхала додому, у свою власну квартиру. Я неймовірно пишаюсь сином.
Як гадаєте, часто діти цінують батьків і їхню допомогу?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!