Знаєте, нещодавно дивилась одну телепередачу і від почутого ще довго плакала. Одна пані розповідала про те, що не пам‘ятає свого тата. А плакала я від того, що, на жаль, я свого пам’ятаю, однак хотілося б мені назавжди стерти з пам’яті.
У мене був ще брат і сестра, і в нас не було дитинства. Я завжди заздрила тим, у кого були нормальні батьки, бо мій батько безбожно пив. Одного разу, він мене в садок через вікно викинув. В результаті я зламала руку й поранилась склом. Потім мені погано цю руку склали, вона так зрослася і тепер майже не дієздатна. Однак це нікого не хвилює, батько навіть жодного разу до лікарні не прийшов.
Мати працювала, а він все пропивав. Тому інколи ми навіть бувало не мали що їсти. Мама не могла собі дати раду з тим чудовиськом і навіщо вона його терпіла я й досі не розумію. За це я навіть частково зненавиділа її, адже таким чином вона, бувши в шлюбі з ним, зруйнувала життя своїм дітям і собі. Через зрушені нерви мама часто нас лупцювала.
На жаль, я практично не маю що згадувати з дитинства, а те, що пам’ятаю, воліла б забути. Краще не мати батька взагалі й не пам’ятати його, аніж щоб був живий звір, як у нас з братом і сестрою.
Жінки, ніколи не терпіть поганого ставлення до вас, ніколи не бійтеся піти, адже може тоді матимете шанс на щасливе життя!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Більше цікавих історій читайте тут — КАНАЛ АВТОРА
Напишіть нам в коментарях у Facebook!