Мої стосунки з батьками були завжди дуже напруженими, тому після одруження я не розглядала такого варіанту, щоб жити разом. Свекруха ніби непогана жінка, й мій чоловік з нею має гарні відносини, але переїжджати до неї ми також не хотіли. Хотілося бути лише удвох, тому орендували квартиру, а батьків старались відвідувати на свята.
Проте можливостей довго винаймати житло не було. Чоловік змінив роботу, через конфлікти з керівництвом й тепер на новій заробляє набагато менше. Моя зарплата дуже нестабільна, тому Артем запропонував переїхати до його матері й деякий час, поки не владнаємо свої справи, пожити в неї. Оскільки вибору в мене не було, я погодилась.
Спочатку все було дуже навіть добре. Я вважаю, що ми були ідеальними сусідами, які завжди прибирали за собою, викидали сміття, не шуміли та навіть готували їжу. Але раптом, свекруху ніби підмінили й вона почала на нас нарікати. А все через їжу…
– Скажіть, будь ласка, куди зникла булка з маком?
– Я не знаю, не бачила…
– Добре ти все знаєш! Сама з’їла і не признаєшся! Крадійка! — кричала Вікторія Ігорівна.
– Ви думаєте я краду вашу їжу? Та це смішно. — відповіла я.
– Бог з цією булкою, але відтепер з моєї полички в холодильнику їжу не брати. Кожен має свої продукти та ними харчується.
– Та без проблем.
З того дня ми поділили полички в холодильнику, проте почали помічати, що це у нас пропадають харчі. Для мене це була дуже дивна та кумедна ситуація, але я не така скупа людина як вона, тому я удавала, ніби нічого не бачу. Якось поїхала з чоловіком до моїх батьків, ми мали б повернутися наступного дня, але зібралися додому швидше. Увійшовши до хати, побачили ми картину, як свекруха готує собі вечерю з наших продуктів. Вона тоді не знала куди тікати й що казати, тому почала виправдовуватись й робити з себе жертву.
– А вам шкода для старої жінки? У мене невеличка пенсія, я не маю можливості так харчуватися, як ви. Тому могли вже й поділитися зі мною, тим більше я вас прийняла у своєму домі, — плакала свекруха.
– Так це ти сама запропонувала поділити полиці в холодильнику! — відповів Артем.
Потім вона образилась на нас. Дивачка та й годі! І як реагувати на таку поведінку свекрухи?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!