Ми з чоловіком багато працюємо, тому за нашим сином доглядає моя прабабуся. Місця в садочку поки що немає, тому доводиться викручуватися, як можемо. Я розумію, що літній жінці важко з непосидючою дитиною, але прабабуся Римма старається все тримати під контролем. Хоча з дитиною вона рідко ходить на прогулянки, але натомість малюк завжди ситий, чистий і вчасно вкладений спати.
Шукати няню теж не варіант. У нас було 4 спроби, але кожна з них закінчилася невдало. Одна не вміла готувати, друга приводила в наш дім чужих людей, третя просто зникла й не підіймала слухавку, а четверта була такого ж віку, як моя прабабуся. Хороші кандидати беруть за свої послуги непідйомні для нас суми.
Щодо моїх батьків, то вони не можуть сидіти з Глібом. Мама з татом досі працюють, а на пенсію вийдуть лише через кілька років. Проте свекруха вже тривалий проміжок часу знаходиться вдома. Раніше вона підганяла нас з чоловіком, мовляв, коли ж ми нарешті народимо їй онука, а тепер Аліна Петрівна абсолютно не цікавиться дитиною.
Увесь свій вільний час жінка проводить з подругами чи кавалерами. Вона відвідує ресторани, театри та виставки. А ще свекруха любить вишивати й читати книжки. Саме тому Аліні Петрівні ніколи думати про Гліба. Вона каже, що онуки — це не її турбота. Своїх дітей вона виростила самостійно, тому і ми маємо впоратися.
Я розумію, що свекруха не зобов’язана нам допомагати, але вона знає, в якому ми становищі. На мою думку, найближчі родичі не повинні так поводитися. Ми перебрали усі варіанти й не маємо іншого виходу, окрім як спробувати переконати Аліну Петрівну няньчитися з Глібом, але я не знаю, як це зробити…
А як ви вважаєте, чи повинна свекруха допомогти з вихованням онука? Хто у цій ситуації має рацію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!