Марат, розмовляючи по телефону, поспіхом вибіг зі свого офісу. У нього, як завжди, було безліч невідкладних справ. Раптом чоловік зіштовхнувся з якимось жебраком. Він вхопився за безпритульного, щоб втриматися на ногах. Однак як тільки Марат відновив рівновагу, рвучко відсахнувся.
– Яка ж бридота! Чого ти лізеш мені під ноги? – почав кричати він. – Тепер через тебе мені доведеться їхати додому й переодягатися!
– Допоможіть мені підвестися, – попросив старий жебрак, який опинився на землі.
– Більше нічого тобі не зробити? – уїдливо поцікавився Марат.
– Ви ж людина…
– Я – так, а ти – ні, – відрізав бізнесмен.
Він легко штовхнув бездомного і попрямував у свою машину.
– Алло, Олег? Летіть без мене. Мені потрібно затриматися. Я самостійно доберуся. Так, власним коштом.
Через цей прикрий інцидент Марат не зміг вчасно потрапити в аеропорт. Однак на бізнес-зустріч він не міг полетіти у брудному одязі. Поки чоловік заїхав додому і прийняв душ пролунав ще один дзвінок.
– Ми змушені повідомити вам трагічні новини. Літак, у якому летів Олег Мизайлович розбився. Ніхто не зміг вижити…Співчуваю.
Марат не міг в це повірити. Він ще довго приходив до тями після цієї втрати, але життя на цьому не закінчувалося.
Чоловік багато працював, аби не думати про сумне і не мати часу на печаль. Якось після роботи він вирішив зайти в супермаркет. На касах були великі черги. На одній з них стояв безхатченко, позаду якого було пусто. Ніхто не хотів до нього наближатися. Старий купував ліверну ковбасу, буханку хліба і пляшку горілки, але довго намагався витрясти з кишень потрібну суму.
Оскільки Марат хотів якомога швидше поїхати додому, він підійшов до тієї ж каси і почав вимагати обслужити його першим.
– І взагалі, навіщо ви пускаєте всередину всякий непотріб?
– Я така ж людина, як і ви, – озвався бомж.
– Ти? П’яничко, не сміши мене, – усміхнувся Марат. – Забирай свої горілку і забирайся геть.
– Мені не вистачає грошей. Займіть трохи.
– А не забагато тобі буде? Бери лише хліб і ковбасу.
– Але мені потрібна купити все…
Раптом озвалася якась незнайома дівчина. Вона витягла з гаманця гроші і сказала:
– Ось, тримайте.
– Доню, спасибі. Як звати таку хорошу дівчину?
– Оксана, – усміхнулася вона.
Марата цей вчинок неабияк здивував. Йому навіть стало соромно. Тим часом касирка пробила його товар, він розрахувався і вийшов з супермаркету.
На дорозі чоловік побачив того самого бомжа, який годував собаку ліверною ковбасою і промивав пошкоджений бік тварини горілкою. На серці стало противно. Того вечора Марат вирішив запити своє горе в місцевому барі. Він згадував ту страшну авіакатастрофу і намагався заглушити свій біль міцними напоями.
Пізно вночі бізнесмен попросив бармена викликати йому таксі. Сам він попрямував в машину, аби забрати деякі документи. Ноги запліталися і не хотіли його слухати.
Раптом чоловік побачив, що біля його автомобіля крутяться якісь незнайомі люди. Він спробував відігнати їх, але ті накинулися на чоловіка з кулаками. На щастя, хтось вчасно вибіг з бару і розігнав хуліганів.
Марат отямився в лікарні. Він не одразу згадав попередню ніч, але коли спогади повернулися, то у чоловіка з’явилося хвилювання через його документи і велику кількість готівки, яка була в машині.
Ці роздуми перервала молоденька медсестра.
– Оксана? – здивувався Марат.
– Ми знайомі? – запитала дівчина.
– Я вже бачив вас раніше. Можливо, уві сні, – збрехав пацієнт.
З того часу юна медсестра все більше часу почала проводити з Маратом. Вони регулярно бачилися і багато розмовляли. Оксана розповіла, що вона родом з невеликого села, а в місто перебралася, щоб вивчитися і піти на роботу.
– У моєму селищі навіть амбулаторії нема, – скаржилася дівчина. – Найближчий медичний пункт через 40 кілометрів. Я мрію про те, щоб здобути вищу освіту і змінити це.
– Яке ж в тебе добре серце, – дивувався Марат.
– Чому ж добре? Звичайне. Просто я знаю, як це бути нужденним і хочу, аби у світі було менше лиха.
Через декілька днів чоловіка виписали з лікарні. Він одразу кинувся до свого автомобіля. Той був на парковці біля бару, але документів з грішми всередині не було. З надією бізнесмен підійшов до бармена і запитав:
– Ви часом не забрали мої документи на зберігання?
– Ні. Можливо, вони у того бомжа.
– Якого бомжа?
– Це ж безхатченко сповістив нам, що на вулиці вбивають людину. Тому вас врятували завдяки його пильності.
– Зрозуміло.
Марату від цього легше не стало. У кого б не були його папери, але їх він більше ніколи не побачить. Через це у чоловіка розпочалися справжні проблеми. Партнери не вірили у такий збіг обставин і звинувачували чоловіка в шахрайстві. Ніхто більше не довіряв йому і не хотів мати спільних справ. Під час чергової напруженої наради бізнесмена відволікла секретарка Люба:
– До вас прийшов відвідувач.
– Не зараз. Я зайнятий.
– Він каже, що це терміново. І виглядає той чоловік…дивно.
У приймальній на бізнесмена чекав бомж з документами і грішми в руках.
– Це ваше, – сказав він. – Я вихопив ці речі у тих грабіжників і заховав.
Марат не міг повірити в те, що бідний чоловік повернув йому все до останньої копійки. Він розчулився і кинувся обіймати свого рятівника, але той відсахнувся.
– Відколи це ми стали друзями? Я ж не людина…
Тоді чоловік впізнав старого і згадав як він двічі пересікався з ним. Йому стало ніяково.
– Забирай ці гроші собі, як винагороду, – запропонував Марат
– Мені нічого від вас не треба, – відказав бомж. – Гроші залишіть собі. Вам вони потрібніші. Можливо, вийде придбати собі совість.
– Тобто?
– А що незрозумілого? Для вас я пусте місце.
– Та ні…
– Так. В іншому разі, ви б принаймні сказали мені “дякую”, а не сунули гроші.
Після цього безхатченко пішов геть. Марат довго намагався знайти його, але все було марно.
Одного дня чоловік зателефонував до Оксани, щоб запропонувати зустрітися, але та відмовила йому.
– На жаль, сьогодні ніяк не вийде. До нас привезли пацієнта у важкому стані. Старого дідуся збила машина, коли той намагався врятувати собаку. Здається, що у нього немає ні рідних, ні дому…
У голові Марата склався пазл і він одразу вирушив до лікарні. Це був той самий чоловік, який приніс йому документи.
– Він у важкому становищі, – розповідала Оксана. – Потрібне коштовне лікування.
– Я готовий все оплатити, аби він вижив, – запевнив бізнесмен.
Через кілька тижнів Володимир Петрович прийшов до тями і подякував своєму рятівникові.
– Мені Оксана все розповіла. Спасибі!
– Вибачте мені мою колишню поведінку. Тепер можна вас обійняти? – запитав Марат.
– Звісно, – усміхнувся старий.
Однак на цьому чоловік не зупинився. Він вирішив відшукати рідних Володимира Петровича, з якими він багато років не спілкувався. Виявилося, що родичі намагалися зв’язатися з чоловіком, але усі пошуки були марними. Та сьогодні вони завітали в палату до чоловіка, який розплакався від щастя.
Оксана після цієї сцени підійшла до Марата й сказала:
– Я сьогодні розмовляла з мамою. Це правда, що ти просив у неї дозвіл одружитися зі мною?
– Так, кохана. Вона згідна, а ти?
– Я теж! – запищала дівчина. – А ще вона сказала, що ти профінансував будівництво амбулаторії у нашому селі.
– Все для тебе, Оксано.
– Марате, ти найкраща людина!
– Людина… – усміхнувся чоловік.
А у чому, на вашу думку, проявляється людяність?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!