Знаєте, мою проблему зрозуміють тільки ті матері, які стали свекрухами.Ви не подумайте, що я якась сварлива родичка та зла невістці бажаю. Просто от в нашій родині склалася одна вкрай складна ситуація.
Отож, у вересні не стало мого батька. Він дуже важко працював колись на заводі, надихався тими випарами та заробив багато болячок. Я його дуже довго лікувала, возила до Києва на обстеження. Однак, ті дорогі ліки не допомагали і у вересні тато помер.
У спадок мені дісталася його двокімнатна квартира. Житло тато колись отримав від заводу як подяка за те, що так гарно працював на благо союзу та “родінє”.
Тоді я ту квартиру віддала синові, аби там жив спокійно. Тим паче, тоді він вже планував зробити Ангеліні пропозицію та зіграти весілля. Ну отакий був подарунок молодятам від мене. Єдине, про що син не знав – документи. Батько ще перед тим, як піти на небеса, покликав нотаріуса та офіційно переоформив квартиру на мене. Тобто, за законом я є власницею нерухомості.Артур про то не був у курсі. Ну менше знає – краще спить, як то кажуть.
І от я думала, що невістка та син цінуватимуть мій подарунок. Бо самим на квартиру важко заробити, ще й з хорошим ремонтом.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Однак, Ангеліна тільки невдоволено пискнула. Бачте, район їй не подобається, бо то майже на виїзді з міста. Хоча від подарунка не відмовилася, ключі забрала.
Ну і 25 грудня зранку я прийшла до дітей після церкви, аби ми разом поснідали.
Відчиняю двері – а вдома такий безлад! Сміття стоїть у коридорі (відповідно, аромат не дуже приємний), вікна у розводах та пташиний послід, на полицях пилюка, літні сандалі стоять поруч з зимовими чоботами.
– Ангеліно, а ти до Різдва геть не готувалася?
– Ні, я не встигла. Та і хто до нас у гості прийде? Ми і так всі свята у моїх батьків проводили.
У холодильнику нічого нема нормального. Хіба у лоточках якась кутя, риба та декілька пампухів. Ну і ще якісь страви з ресторану. Видно, що Ангеліна до свят взагалі не готувалася.
Хотіла взяти чашку, аби чаю випити – а весь посуд липкий, у темних патьоках, якісь на дні розводи від чайного пакетика залишилися. Певно, невістка ніколи не давала миючого засобу, хіба під водою полоскала. Виделки та ложки також брудні, аж гидко було до них доторкатися.
Я вже не могла на то спокійно дивитися, взяла та помила весь посуд. Ангелінка тоді зайшла на кухню, так невдоволено глянула на мене, взяла чашку, розвернулася та пішла в іншу кімнату серіал дивитися.
Тільки ввечері, коли син прийшов додому, то я вже вирішила серйозно поговорити:
– Твоєму дідусеві від 80 було, але він ніколи квартиру до такого стану не доводив. Ти глянь на вікна.
– Мамо, ну що ти починаєш? Наче у тебе вікна ніколи не забруднювалися.
– Якщо я бачила якісь плями, то брала ганчірку та ретельно витирала. Як на Святу Вечерю квартиру не прибрати.
– Мамо, таке враження, що Бог нас покарає за брудні вікна. Чого ти причепилася? Хочеш посваритися?
Син взагалі не зрозумів, чого я скандал вчудила. Діло не у брудній квартирі, а в господині, яка там живе. Ангеліні байдуже, вона нічого не прибирає.
Я вже 100 разів встигла пожаліти, що віддала квартиру дітям. Треба було заселяти туди орендарів чи продавати геть. Правду кажуть, що діти ніколи не цінують те, що їм просто так на голову впало.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!