Мій тато покинув маму, коли мені було всього п’ять років. Та я ніколи його не звинувачувала в цьому. У мами жахливий характер. Я б залюбки залишилась із батьком, та не могла, адже він часто їздив на заробітки.
Тож я жила з мамою. За рік вона знайшла іншого і народила від нього мені сестричку. Я любила Надю, допомагала мамі її доглядати. Після її народження вітчим втік і більше в нашому житті не з’являвся. Натомість тато завжди нам допомагав, висилав гроші та купував усе необхідне.
Коли я трохи підросла почала помічати, що мама приділяє сестрі значно більше уваги. Спочатку я думала, що усе це тому, що вона молодша, та згодом збагнула, ненька ненавидить тата і розуміє, що я схожа на нього.
З віком ставало дедалі важче. Сестрі купували усе найкраще, а я мала лише те, що ми обирали з татом разом. Мама заробляла зовсім мало, ми жили на татові гроші. Це мене обурювало. А потім вона ще нового чоловіка привела. Вітчим не працював і увесь час сидів дома.
– Мамо, він не може в нас на шиї сидіти!
– Це не твоя справа.
– Як не моя? Ти ж витрачаєш на нього татові гроші.
Мама вигнала мене. Я зателефонувала татові й поскаржилась. Вочевидь, після цього він посварився з мамою. Адже вона у гніві прибігла до мене.
– Ну, що, ти задоволена? Твій тато сказав, що більше грошей не дасть. От і будемо голодувати.
Згодом батько пояснив, що я достатньо доросла і гроші він даватиме мені на мої потреби. Маму це розлютило, вона вимагала, щоб я все до копійки їй віддавала. А сестра потайки забирала одяг, який мені давав батько.
Потім я пішла на навчання. Тато купив мені комп’ютер. І ось приходжу я додому з занять, а сестра за ним сидить.
– Надя, чого ти без дозволу взяла ноутбук?
– Мама сказала, що ми будемо ним користуватись по черзі.
– Чого це? Це моє.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тут прийшла ненька й почала кричати, що я погана сестра і не маю права так поводитись. Відтоді мій ноутбук став нашим спільним. Я мріяла, що скоро знайду роботу і покину цю квартиру. Знала, тато мені допоможе. Але раптом сталося те, чого я аж ніяк не очікувала. Батька не стало. Я була в розпачі. Він залишив мені незначний грошовий спадок і бабусину хатину в селі.
Усі гроші забрала ненька. Значну частину вона витратила на навчання Наді, навіть не спитавши мене. Більше я підтримки не мала.
Врешті мені вдалося знайти роботу. Та заробляла я зовсім мало. Одного разу мене відправили на курси до столиці. Там жила моя тітка, татова сестра, тож я вирішила її провідати. Мені було дуже важко й сумно, я розповіла про все родичці. Вона здивовано на мене подивилась.
– Ти ж знаєш, що квартира, в якій ви живете належала твоєму татові?
– Ні, не знаю.
– Він ще після розлучення сказав, що нерухомість залишить тобі. Тож ти маєш усі права вигнати і маму, і її чоловіка, і сестру.
Це остаточно мене вразило. Ненька брехала багато років, казала, що це її житло і я не маю жодних прав.
Коли я повернулась, мама відразу почала розпитувати про мою зарплату.
– Нам гроші потрібні.
– Нащо? Твоєму чоловікові немає що їсти? Чи Наді мого спадку мало?
– Як ти зі мною говориш?
– Я все знаю, квартира моя. Ви жахливо вчинили зі мною. Тепер я дозволяю вам поїхати в село і жити в моєму будинку. Звільніть квартиру! Даю вам тиждень!
Мама почала кричати, казати, що я безсердечна, жахлива донька і сестра. Та мені було байдуже. За тиждень, проклинаючи мене, вони поїхали в село.
Насправді мені прикро, що все так склалося, це ж найрідніші люди. Але, коли я згадую, як зі мною поводились – не можу інакше.
Як гадаєте, я правильно вчинила?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!