Я довго на світі жила і багато бачила, того зараз можу сміливо сказати – дітей карати не можна.
Коли я була маленька – батьки виховували мене дуже суворо. Я все робила по господарству, змалку прибирала, готувала, гарувала на городі й доглядала худобу. Як щось не встигала – мене били, лозиною чи усім, що траплялося під руку. Я страшенно боялась батьків. Хоча й поважала також. Знала, що вони теж важко працюють, аби ми мали, що їсти.
Згодом я вийшла заміж і такою ж слухняною була у шлюбі. Виконувала все, що наказував чоловік. Важко працювала на роботі й вдома. Усе це сприймалося за належне. Ніхто й слова вдячності мені не казав. Свою доньку я також виховувала досить суворо, хоча й не так, як колись це робила моя мама. Вона не працювала по господарству, а мала лише гарно вчитися.
І ось зараз я спостерігаю, як виховують вже мою онуку. Дівчинка відвідує безліч гуртків, в 5 років вже читає і пише. Вона надзвичайно талановита. І безперечно це заслуга моєї донечки. Та я вважаю, що все це занадто. Дитина зовсім немає дитинства і світу білого не бачить.
А нещодавно я стала свідком дуже неприємної ситуації. Щойно я увійшла у квартиру доньки – почула крики.
– Як ти можеш це не розуміти. Задача дуже легка. Ану бігом переробляй, бо зараз бита будеш!
Я не витримала. Покликала доньку до себе.
– Що ти робиш? Так не можна з дитиною.
– Не влазь, мамо! Я хочу, щоб вона чогось досягнула в житті!
– Вона лише матиме невроз з тобою!
Мені шкода, що лише зараз я збагнула – дітей не можна карати. Вони не мають увесь час боятися батьків. Адже головне, щоб малюки зростали щасливими. Тоді вони й слухняними будуть.
А ви як вважаєте? Треба карати дітей? На вашу думку, як це робити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!