Я народилася і виросла на Донеччині. Тут познайомилася зі своїм чоловіком і народила діток. Навіть гадки не мала, що на моїй рідній землі колись відбуватимуться такі страшні речі.
Якщо чесно, то залишити рідний дім ми наважилися тільки зараз. Весь цей час намагалися змиритися з новою реальністю, але це неможливо.
Мій Василь військовий. У нас двоє синочків росте. От мені й порадили оформити соціальну допомогу. Звучить дуже заманливо — жодна копійка зайвою не буває, але як уявила собі кілометрові черги, злих і агресивних людей, аж страшно стало.
Але коли дізналася про те, що в нас буде третій малюк — змирилася з тим, що доведеться йти…
Мушу зізнатися, що якість обслуговування мене щиро здивувала. Я взагалі не уявляю, як в тих жінок вистачає терпіння на всіх бабусь, дідусів, матусь з крикливими малюками і ділових бізнесменів, чий час коштує комусь зіпсутих нервів.
Вони, бідолашні, сидять за тими касами, столами і навіть голови повернути не можуть.
Я собі прийшла з книжкою, сіла на крісло — та й можу чекати, скільки влізе. Захотілося їсти — відійшла і купила собі булочку, захотіла подихати свіжим повітрям — вийшла на вулицю, а ті працівники, наче в клітці.
Як зайвий раз дозволять собі сьорбнути той чай, то на них миттю сиплеться купу звинувачень і претензій.
Коли я нарешті підійшла до каси, втомлена і виснажена дівчинка заледве підняла на мене очі, але як тільки помітила мій кругленький животик, ще знайшла в собі сили мені щиро посміхнутися.
Скажу без перебільшень — ці люди справжні герої. Вислухати кожного, витримати злість, сум, роздратування — цілий коктейль емоцій, аби виконати свою роботу.
Тільки українці так можуть. Я вдячна Богу, що народилася в цій країні, з такими відповідальними і працьовитими людьми. Звісно, вони, часом, бувають і добрими, і злими, але добро таки завжди перемагає.
Команда “Пошепки” вдячна підписниці за цю відверту і щиру історію. Як важливо помічати в наших людях щось хороше, бо багатьма рисами українці можуть похвалитися. Залишається тільки цим пишатися і розвиватися й далі.
Які риси українців вас найбільше захоплюють?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.
Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
Коментарі
-
Після смс-ки: “Любий, відрядження скасували. Скоро буду вдома!”, Оля заплакала, як дитина
У карʼєрі Олі все було чудово. У свої лиш 30 років вона вже купила соб... -
– Ти думала, що сюди на курорт приїхала? Е ні, мітлу в руки і до ...
- Ну що вам у тому Львові робити? Не місто, а якийсь мурашник. У дітей... -
Коли не прийду, у мами завжди порожній холодильник. – Ну і апетит у вас, – ...
Не можу сказати, що у мене з братом хороші стосунки. Може, через те, щ... -
– Не ваше собаче діло де Антоніна Петрівна! Ви їй хто взагалі, щоб таке в ...
Я виросла у маленькому будиночку в маленькому тихому місті, що більше... -
– Мамо, ти коли назад збираєшся? – Ніколи. – Як це так? А жити де ...
Команда "Пошепки" натрапила на відверту історію від читачки, яка ще ра... -
– Одружився?! А чого благословення не просив? – Ми не вінчані. – Сину, то ж ...
Я завжди була міською панянкою, навіть не думала, що колись проміняю м... -
– Мамо, якщо не приїдеш, то хоч тих 10 тисяч євро вишли! Машина сама себе ...
У мене була традиція приїжджати додому кожного року на Різдво. І дочки... -
За 16 років в Італії мене ніхто не чіпав. Але коли тітка почула, що я ...
Мене звати Олеся, мені минув 64 рік. Склалось так, що моя найрідніша л... -
Петро приїхав додому, тихенько зайшов у спальню – а там на ліжку спить чужа жінка!
Петро жив по сусідстві з Мариною. Зналися ще з дитинства, бо разом гул... -
Мій польський коханець хоче познайомитися з дітками та онуками. Ну і як я його маю ...
Я зараз опинилася у дуже складній ситуації. З одного боку - родина, а... -
Молодий хлопець порпався у смітнику в пошуках їжі. Раптом біля нього зупинилася велика автівка та ...
Хлопець сидів на лавочці в парку. Деякі перехожі кидали йому в паперов... -
– Михайлику, тільки не хвилюйся! Малюки здорові. – Що тоді? Не кажи, що ти мені ...
Я з нетерпінням чекала своєї вагітності, і от я з легким переживанням... -
Хто ж знав, що батьки так довго брехатимуть мені
Коли мені виповнилось 17 років батьки ощасливили мене новиною: - Ми ку... -
– Зловтішаєтеся?! Чули, що ваш синочок вчудив? – Тихо ти! Хочеш вигнати Богдана і його ...
Вчинок свекрухи, який вартий поваги. Ніколи не очікувала такого від св... -
– Ви б так не раділи! Знайшлися власники вашої землі! Я написала їм листа, тож ...
Женя та Ніна давно мріяли переїхати у село, свій будинок збудувати і...