Життя домогосподарки з дітьми – це постійна рутина. Та ніхто не цінує жіночих зусиль. Згадую день, котрий змінив моє життя. Зранку прибирала, потім допомагала дітям з уроками, шила костюм до вистави сина. Стомилася страшенно. Та однаково приготувала смачну вечерю. Зварила плов, нарізала салат і, звісно, спекла солодке.
Аж раптом прийшов мій Рома, сів за стіл і заявив:
– Люба, мені набридло працювати! Хочу, як ти, відпочивати!
Я аж очі витріщила після цих слів. Думала, жартує, та він продовжив.
– Подивись, я з дітьми не буваю, пропадаю на роботі, за паперами, а життя минає. А ти дома, в теплі з дітьми. Хочеш – телевізор дивишся, або ж книжку читаєш.
Я замислилась. Насправді забула, коли востаннє мала змогу просто каву спокійно випити, не те що читати хоч пів години. Та я не розгубилась, висунула пропозицію.
– Послухай, маю вихід. Ти йди в декрет, займайся домашніми справами й дітьми, а я на роботу вийду. Зарплата в мене майже така ж, як в тебе. Та й за кілька місяців, думаю, мені й підвищення дадуть.
– Подумай добре. Бо потім пошкодуєш.
– Ні, я вирішила. Наш молодший вже не маленький. Два рочки – досить багато. І ти з ним будеш часто, адже в садок майже не ходить через постійні хвороби.
Чоловік зовсім не очікував, що я на таке піду. Але відступити не міг. За два тижні я вийшла на роботу, а він, з гордо піднятою головою, взявся за обов’язки домогосподарки.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
В перший же день чоловік телефонував мені разів зо 20. Врешті довелося просто вимкнути телефон. А коли я повернулась в квартирі був повний безлад. Ще й на вечерю він нічого не приготував.
– Любий, що сталося? Хто це прибиратиме і де вечеря?
– Просто сьогодні був форс-мажор. Мені зателефонували з садочка, сказали, що в сина болить живіт. Я все покинув, поїхав за ним. А тоді мусив лікувати малого. Коли ж я мав готувати?
– Така ситуація трапляється щонайменше раз на місяць, та я завжди готувала й прибирала.
– Ну, мені ж треба звикнути.
Він не хотів визнавати, що домашні клопоти втомлюють значно більше, ніж робота в офісі. Та за місяць я отримала підвищення, а чоловік схуд на шість кілограмів.
Минуло ще три місяці, я вирішила спекти торт до Дня Св. Миколая. Ми завжди це свято шанували не менш ніж Різдво. І я не могла все залишити на чоловіка. І раптом він прийшов до мене з серйозною розмовою:
– Послухай, я думаю, нам варто все повернути. Тобі важко на роботі. Я ж бачу, як ти стомлюєшся. І все ж я чоловік.
– Не вигадуй, я зовсім не втомлююсь. А ти так добре справляєшся, тож залишайся дома.
Тоді мій коханий зірвався, почав кричати, що йому все набридло, психіка не витримує і взагалі, це неможливо, так жити!
– Я роботи не покину. Тож посидь з дітьми ще пів року. А тоді син почне нормально ходити в садок і вийдеш на роботу.
Розлючений і ображений він пішов мити посуд. Не знаю, чи витримає мій шлюб це випробовування, та я щаслива, що провчила чоловіка.
Ви б на таке пішли?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!