Любонько, ти носиш під серцем мого онука, єдину згадку про мого синочка. Залишайся жити зі мною

Марійка народилася в люблячій сім’ї, в якій батьки прагнули дати своїй доньці все найкраще. Вони багато працювали, аби забезпечити дівчинці гідне навчання. Мама з татом не шкодували грошей на найкращих репетиторів і регулярно возили Марійку на заняття в районний центр. 

Донька не підвела. Вона змогла своїми силами вступити на економічний факультет Київського університету. Після переїзду в столицю у неї буквально розпочалося нове життя, насичене різноманітними подіями.

На другому курсі Марія пішла разом з подругами в нічний клуб, щоб відсвяткувати День студента. Там вона познайомилася із Дмитром. Хлопець був на два роки старший від дівчини. Між ними спалахнули почуття і зав’язалися стосунки. Батьки Марії нічого про це не знали. Донька боялася розповісти їм правду, адже знала, що вони її не зрозуміють. Мама з татом постійно твердили, що навчання має бути на першому місці.

Після шести місяців зустрічань Марія з’їхалася з Дмитром на орендованій квартирі. Дівчина пішла працювати офіціанткою, а хлопець влаштувався водієм таксі. Вони планували одружитися восени, а літом познайомити між собою власних батьків.

Однак в долі були інші плани. Одного вечора сталося жахливе. Грабіжники вирішили напасти на Дмитра. Вони викрали його авто, а пораненого хлопця викинули у лісосмузі. Він загинув.

Марію ця новина неабияк підкосила. Дівчина саме дізналася про те, що скоро стане матір’ю. І як їй бути? Що сказати батькам? Чи варто народжувати? Стільки запитань й усі без відповіді.

Зрештою вона вирішила, що візьме академвідпустку і народить немовля. Потім дівчина змогла б повернутися на навчання і влаштуватися кудись на роботу. Однак вдома на Марійку чекала невтішна реакція батька:

– Ти зганьбила увесь наш рід! – кричав він. – Ми відіслали тебе вчитися, а ти нагуляла дитину! Тепер забирайся геть, щоб ноги твоєї тут не було!

Матір хотіла захистити доньку, але вона нічого не могла вдіяти з різким і запальним характером чоловіка. Дівчина вирішила піти з дому і повернутися в чуже місто. Вона була в розпачі і навіть планувала позбутися від дитини. Тим паче ніхто не знав ні про її стосунки з Дмитром, ні про вагітність.

На зупинці Марія зустріла Катю, колишню однокласницю. У той момент їй захотілося поділитися з кимось своїми переживаннями, тому вона розповіла свою історію кохання й описала ситуацію, в якій опинилася. 

– Якщо ти зробиш аборт, то пошкодуєш про це! Залиш дитину, адже вона є останньою згадкою про Дмитра. 

– Але у мене немає можливості подбати про це немовля. І усі навколо вважають, що я нагуляла його. 

– Тоді поїдьмо до матері Дмитра і розповімо про все, що трапилося. Впевнена, вона зможе зрозуміти тебе.

– Та ні. Їй вистачає проблем і негараздів, які звалилися на голову…

– Годі сперечатися. Їдьмо. Я все сказала.

Дівчата знайшли будинок Дмитра і поговорили з його матір’ю. Ольга Петрівна була вбита горем. 10 років тому вона поховала свого чоловіка, а тепер і єдиного сина не стало. Жінка схилила голову і гірко заплакала. Зрештою вона сказала:

– Дорогенька, переїжджай до мене. Ти носиш під серцем єдину рідну мені кровинку, мого онука. Це ж Боже благословіння! Ми разом виховаємо цього малюка. І навчання своє закінчиш. Я завжди буду поруч і допомагатиму тобі. Прошу тебе, залишайся.

Марія прийняла пропозицію Ольги Петрівни. Вона замінила їй рідну матір, яка дозволила вигнати доньку з дому.

А як би ви вчинили на місці батьків Марії? Чи можна відмовитися від своєї доньки, яка опинилася в такій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector