– Люда, якось ти так стіл накрила, як в далекому минулому. Не соромно перед друзями буде? – А за що соромно?- питаю я, а сама ледь зі злості на ногах стою

Я готувалася до святкування дня народження мого чоловіка. Бігала за покупками цілий тиждень, готувала, прибирала. У мене ще двоє дітей, за якими теж потрібно постійно щось робити. Так і сталося, що трудилася, як бджілка…

І от приїхали до нас в гості свекруха, сестра мого Антона з чоловіком та дітьми та наші спільні друзі, що живуть з нами на сходовій клітці. От свекруха одягла найкраще своє вбрання, начепила на себе всю ювелірку, і це не дивно, адже вона дуже любить «хороше життя», або принаймні його демонструвати. Взагалі вона самотня, тому звикла жити «на широку ногу».

– Люда, в тебе такі страви за столом, ще з минулого століття. Перед друзями тобі не соромно? 

– А за що соромно? — питаю я, а злість тим часом вже перехоплює подих. 

– Не знаю, хто ж в наш час шубу їсть, напевно, бабусі якісь, — промовила вона до мене з єхидною посмішкою.

Я дуже образилася, і, щоб вона не бачила моїх сліз, вийшла на балкон. Чоловік одразу попрямував за мною й почав мене заспокоювати. Я пішла знову на кухню, оскільки там ще пеклася картопля. Приходжу і бачу, як з відкритого холодильника виглядає спина Марії Іванівни — «улюбленої» свекрухи.

– Людочко! Я тут свій торт привезла, дуже красивий і смачний, от його і подавай сьогодні гостям. А свій «шедевр» самі з’їсте, щоб не осоромитися перед гостями. І мені соромно не буде.

Я не знаю, що зі мною тоді трапилося, але я від шоку просто не могла і слова сказати на свій захист. Антон подякував матері за старання й ще обійняв її. Мені ж він ні разу нічого не сказав за те, що я накрила святковий стіл. 

Я теж взагалі то заслуговую хоч на якусь подяку, все робила своїми руками. От торт свекрухи з вигляду дійсно був гарний, однак нічого особливого в ньому не було, звичайний бісквіт.  Навіть гості його лише пару раз надкусили, і так він і залишився на тарілочці.

А цього вечора я вийняла свого торта й пригостила діток й чоловіка. Смакували всі, а чоловік ще сказав: 

– Ти моя господинька! Твій торт дійсно дуже смачний. Вибач, будь ласка, що засумнівався і так повівся з тобою. Мені зараз дуже соромно. Більше не поведусь у мами на поводку.

І я вірю своєму чоловікові, головне, що він зрозумів свою помилку. Не уявляю, що було б з нашим сімейним життям, якби ми жили всі разом зі свекрухою. Дякую долі, що маю окреме житло.

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: