– Я дам тобі гроші, завтра підеш на аборт.
– Васю, що ти таке кажеш? Який аборт, це ж наша дитинка.
– Людо, а ти подумала, як нам третю дитину виховувати? Ліда школу вже закінчує, я скільки грошей витратив на репетиторів та ще треба на університет збирати. А плавання Сашка? У країні війна, мені ледь вистачає на продукти та комунальні. А тут ще ти вийдеш у декрет!
Дійсно, у родині тоді були не легкі часи. Через війну Люду та Василя скоротили на роботі. Могли зарплату місяцями не виплачувати. Але треба якось дітей годувати? Добре, що батьки Люди з села передавали домашні продукти.
– Куди нам третю дитину у двокімнатну квартиру? Тут місця навіть нема, аби колиску поставити.
– Я не можу, це ж наша дитинка? Як ти взагалі про таке думаєш?
– Людо, у нас нема грошей на це одне дитину! Завтра підеш до лікаря.
Людмила у сльозах пішла спати. І їй наснився дивний сон – вона у своєму рідному селі, ще така молода і юна. Сидить біля річки, заплітає вінок, сонце сідає за обрій. І раптом на іншому березі бачить Діву Марію. Як вона ніжно обіймає свій кругленький животик. А через декілька секунд вона зникла і сонце сіло.
Жінка швидко прокинулася. Пішла на кухню, випила склянку води. “Певно, то не сон, а знак” – думала Люда. Дістала вервичку, взяла молитовник та помолилася Богові.
Наступного ранку вирішила все-таки дослухатися до слів чоловіка:
– Давай гроші, піду до лікаря.
– Повір, я б сам хотів дитинку мати. Але не зараз. Нам всім важко.
Однак, жінка насправді не пішла до лікаря. Вона вирішила обдурити чоловіка. Так, це погано. Але вона його обдурила на благо ненародженій дитинці.
Декілька місяців Вася ні про що не підозрював. Думав, що жінка через стрес на роботі так поправилася. Тим паче, апетит у неї завжди був такий великий. І не дивно, що животик ріс день за днем.
Тільки вже коли Люда була на 7 місяці, то вирішила сама про все зізнатися. Адже приховувати животик не вдавалося так добре, як раніше.
– Що? Навіщо ти мені збрехала? Людо, я тобі казав, що..
– Васю, це наш малюк. Наша донечка або синочок. Бог просто так дітей не посилає. Хочеш – сама буду малюка виховувати, у тебе ні копійки не попрошу.
Тоді на захист стали діти:
– Тату, я готова навіть на рік відкласти навчання в університеті, буду мамі допомагати!
– А я віддам мамі всі мої гроші з копілки. Ми дуже хочемо братика чи сестричку.
Василь до останнього не розумів – чому Люда його так підло обдурила. Донька, як і обіцяла, взяла в університеті академічну відпустку та влаштувалася на роботу офіціантом. Всі гроші та чайові віддавала мамі. А син допомагав вдома – посуд мив, витирав пилюку, виносив сміття, ходив у магазин.
Люда народила гарну та здорову дівчинку. Коли Вася вперше взяв донечку на руки, то дуже розплакався:
– Кохана, вибач. Господи, вибач за те, що хотів тебе до лікаря відвести. Ти подарувала мені ще одну чудову дитину. Господи, який я щасливий, що ти у мене є!
Відтоді Вася не виходив від жінки ні на крок. А через місяць сталося диво – йому запропонували гарну роботу з вищою зарплатнею.
– Бачиш, це так нам Бог віддячив, що ми народили дитинку, – сміялася Людмила.
А як Ви вважаєте, варто народжувати у такі складні часи в Україні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!