Донечка у нас була пізня, але дуже довгожданна дитинка. Я народила Світланку у віці 35 років. Ну і самі розумієте, що коли ти народжуєш дитинку, то хочеш дати їй все найкраще. Ми ще давним-давно відкладали доці на навчання та майбутнє.
Ми возили доню з раннього віку на море відпочивати, купували красиві сукеночки та іграшки, записували на різні гуртки чи спортивні секції.
Знаєте, ми люди не багаті, звичайна середньостатистична українська родина. Я бухгалтер, чоловік Мирон маляр-штукатур. Коли донечка навчалася в 9 класі, то чоловік поїхав у Німеччину на заробітки. Розраховували, що за 2-3 роки назбираємо їй якраз гроші на квартиру.
Хоча наша Світланка вступила до місцевого університету, але ми все-таки купили їй невеличку, однокімнатну квартиру. Правда, на ремонт так багато грошей не залишилося. Щось купили на барахолці, деякі меблі віддали сусіди за малу ціну. Але облаштували їй житло з комфортом та затишком.
Звісно, купівля квартири – то дуже важка справа. Мирон, коли приїхав з тої Німеччини, то так схуд, що словами не передати. Я його навіть не впізнала. Але заради доньки від так важко працював у поті чола.
Тим паче, квартира знаходилася неподалік від університету. Ну чого дитина буде товктися в тих маршрутках знаку? Часто запрошувала нас з батьком у гості, ми їй приносили якісь смачні гостинці. Хоча Світлані було тоді 17 ще, але вміла господарювати. І добре, що погану компанію додому не водила.
Словом, так минуло вже 5 років. Донька вивчилася, має хорошу роботу. Ну і нещодавно познайомилася з одним хлопцем, Василем. Він хороший чоловік, роботящий.
Однак, нас з чоловіком такі стосунки доньки трішки насторожили.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Адже через місяць зустрічань Вася переїхав жити до Світлани на квартиру. А декілька тижнів тому взагалі зробив пропозицію.
Мало того, Вася хоче продати квартиру Світлани, взяти кредит та купити нове житло, більше за квадратурою. Через війну ціни на новобудови у Львові підскочили аж до хмар, чесно.
– Невже вам так погано у квартирі? Там ремонт нормальний, район досить спокійний.
– Ма, ну ти не розумієш, що нам там тісно. А що буде, коли діти народяться?
– То ви вже за дітей думали?
– Так.
– Доцю, ви зустрічаєтеся декілька місяців. Нащо так поспішати? Чого твій коханий сам на квартиру не назбирає, раз такий мудрий?
– А що йому робити? На заробітки їхати чи що?
Але Світлана мені не хоче вірити. Чесно, я не думаю, що у Василя такі щирі почуття до моєї доньки. Радше, хоче так житло отримати. Аже йому взагалі 30 років, нещодавно переїдав до міста на роботу з невеличкого села.
І я розумію, що та нова квартира буде записана на нього також. А від розлучення ніхто не застрахований. Раптом,та він ще якимись аферами собі все майно прибере, а мою Світлану на вулицю вижене? І що тоді нам робити?
Вже і Мирон просив доньку не поспішати з весіллям. Але вона вже встигла купити сукню та вибрати ресторан. Чесно, у мене дуже погані передчуття щодо весілля Світлани. Не знаю, що далі робити.
Я ж доньці тільки щастя бажаю…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!