Син навчається на третьому курсі університету, вступив на платне відділення. Зараз для нас його навчання є основними витратами. Добре, що хоча б в нашому місті залишився, бо на орендоване житло ми б точно не назбирали кошти. Загалом жили ми спокійно, поки син не привів до нас на оглядини юну дівчинку. Я була шокована з його заяви про весілля.
Варто почати з того, що я і не здогадувалася, що у нього взагалі є серйозні стосунки, думала, з друзями час проводить, тут така новина. До того дівчина – при надії, а їй всього лиш 18 років. Тут я зрозуміла, що тепер на моїй шиї буде не лише син, а й онук з невісткою. Звичайно, такій новині я взагалі не зраділа, думала, що син закінчить навчання, піде працювати й ми нарешті з чоловіком зможемо спокійно видихнути. Ага, дочекаєшся. Добре, що хоча б дівчина хороша, нам сподобалася – вона скромна, гарненька.
В перший вечір ми усі пересварилися, якщо я прийняла цю новину ще трохи стримано, то чоловік взагалі не хотів розмовляти з сином. Але згодом все трохи стихло, до того ж це ж наш онук або онука. Хоч і не планували ми так рано дідом з бабкою ставати, але що робити. Одне порадувало, що син з себе відповідальності не зняв – значить, правильно ми його виховали. Вирішили влаштувати, щось типу сватання, щоб зустрітися з батьками нареченої й обговорити подальші дії.
Купили ми торт, шампанське і пішли до сватів. Люди ніби хороші, молодь почала говорити за весілля. Ми одразу сказали, що не маємо коштів, хіба що можемо зробити невеличке святкування. Свати погодилися, вирішили все робити навпіл і за традиціями. Ми молодим обручки купили й половину за ресторану оплатили. Через тиждень вже і свято намічалося, хотіли все зробити по-скромному, але за традиціями.
Ми вже в очікуванні свята, готуємося, і тут ввечері приходить син з кислим обличчям, повідомляє, що свати відмовилися оплачувати бенкет. Сказали синові: «Ти вже практично чоловік, значить сам все й оплачуй. Ні, ми, звичайно, повернемо частину грошей, але не зараз. Зараз грошей немає. Ну, або нехай твої батьки, як би в борг, нам дадуть, а ми як зможемо відразу повернемо». Я шокована, у нас грошей вже немає, заплатили за ресторан, запросили людей, причому, з їхнього боку гостей у 2 рази більше.
Подзвонила майбутнім родичам, а вони кажуть: «ми не знали, що все так дорого, ми не очікували, у нас несподівані витрати, ми потім повернемо, гостей скасувати не можемо, а то образяться». Я тоді взагалі дар мови втратила, то ми ще маємо оплачувати місця на їхній гостей? От зараз не знаю, що робити далі. Я розгублена. Чоловік каже, що все скасувати, нехай завдатки пропадуть, наша родина нас зрозуміє. А вони зі своїми гостями нехай самі розбираються. А мені якось соромно, єдиний син і не зробити йому весілля. Думаю, взяти кредит в банку… Ви що скажете?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!