Одружилися з коханим, і після святкування я переїхала до нього, точніше – до його батьків. Спершу було трохи складно, я відчувала себе некомфортно, однак намагалася влитися в нову сімю. Згодом завагітніла й пішла в декрет – тоді стосунки стали псуватися з кожним днем. Найбільшою проблемою для мене стала свекруха – вона рахувала кожну витрачену мною копійку, якщо я купувала собі одяг, свекруха говорила, що я повинна економити, адже її син працює один, тим більше що я нікуди не ходжу. Чоловік вважав за краще не втручатися.
Звичайно, це мені не подобалося, оскільки вважаю, що його матір не повинна рахувати, скільки грошей ми маємо в нашому сімейному бюджеті.
Коли син пішов в школу, ми переїхали в квартиру, яку мені залишила бабуся. Мої батьки завбачливо оформили її на себе, мабуть, хотіли убезпечити мене від розділу майна при розлученні. Чоловікові було все одно, а от свекруха говорила, що її син тут не господар, тому і робити нічого не зобов’язаний. А квартира була не в найкращому стані, потрібно було робити ремонт. В цьому мені допомогли мої батьки. Виходило, що я забезпечила родину житлом, а він жив на всьому готовому.
Пройшли роки, вже і наш син одружився, живемо з дружиною окремо. Чоловіка під час карантину звільнили з роботи, мені стало якось ніяково, адже розумію, що забезпечувати його забаганки не буду. Він спершу мене заспокоював, що швидко знайде іншу, але місяці через три я зрозуміла, що йому так комфортно. Коли я наполягала на пошуку роботи, він говорив, що буде допомагати знайомому в гаражі, а він обіцяв платити. Грошей я не бачила, зате чоловік часто приходив додому напідпитку. Останньою краплею стало те, що він якось запитав, коли у мене зарплата, а то йому потрібно віддати борг. Я остовпіла від такого нахабства, запитала, навіщо він брав гроші, якщо нема що віддавати. Відповідь була просто оригінальною: «а що я повинен у всьому собі відмовляти?». Тоді я поставила ультиматум про роздільне харчування. Він відразу ж поскаржився матері. Коли свекруха приїхала вчити мене розуму, я запропонувала їй утримувати сина на свою пенсію, якщо вона така жаліслива.
Ось уже майже пів року, як свекруха возить чоловікові їжу, і кожен раз намагається приготувати щось смачне, щоб показати мені, що він без мене харчується ще краще. Не знаю, де вона бере гроші, і наскільки її вистачить, але мене вражає не стільки свекруха (мати все ж), скільки чоловік. Як не соромно сидіти вдома на утриманні старенької матері? А зараз думаю, навіщо він мені потрібен взагалі. Квартира моя, нехай переїжджає до батьків, щоб мати не моталася з каструльки через все місто. Ще трошки і подам на розлучення, навіть якщо він і знайде роботу. Не хочу вже жити разом з ним. Що думаєте?