– Мало того, що місцем не поступилась, так ще й візочка винести не допомогла! От, молодь пішла!

Нещодавно така неприємна ситуація зі мною трапилась, досі боляче згадувати. А все тому, що наші люди дуже злі й жорстокі. Їм байдуже на людину, головне – брудом полити.

Мені 21 рік, я й справді ще зовсім молода. Та все життя я борюсь зі страшною хворобою. Вона спричиняє руйнування кісток і найбільше пошкоджує мій хребет. З шести років через це ношу корсет. В дитинстві батьки мене дуже берегли, школу я майже не відвідувала, та до університету вступила. Я звикла жити з болем, постійно терпіти, та трапляються дні, коли сльози самі ллються з очей. Я розумію, що зі своїм діагнозом ніколи не матиму нормального життя, зі мною навряд чи хтось одружитися і я точно не зможу виносити дитину.

Та я змирилась. Намагаюсь жити та присвячувати увесь вільний час навчанню. От і того дня я поверталася додому із занять. Страшенно стомлена. Коли я побачила, що в тролейбусі є вільне місце – зраділа, наче дитина. Та через дві зупинки транспорт набився повно-повнісінько. Старенькі бабусі стояли наді мною і дивилися, засуджуючи й періодично хитаючи головою в мій бік. 

А тоді увійшла жіночка з дитячим візочком. Вона під’їхала просто до мене, розраховуючи, що я встану. Хоча позаду є місце для пасажирів з колясками. На мить я думала піднятись, та спробувавши – зрозуміла, що просто впаду до кінця маршрута.

 – Ну ви подивіться. Пенсіонерам не уступила, і маму молодій не хоче.

 – Нічого, матиме ще дитину, побачить як це складно.

Пошепки

Я дивилась у вікно, а на очі навертались сльози. Коли тролейбус наближався до моєї зупинки, виявилось, що мамі з дитиною теж там виходити. Я піднялась, хотіла стати збоку, а вона штурхнула мене візком. Коли двері відчинилися, жінка почала тягнути візок, їй було важко.

 – Та допоможи вже мені його винести! Невже не розумієш?

 – Мені не можна підіймати, – тихо відповіла я.

 – От так нахаба. Ходи пішки, якщо така! – кричав хтось позаду.

Я вийшла страшенно засмучена. Вдома плакала увесь вечір. Невже я мала усім пояснювати, що хвора? Чи може мені документ, як доказ носити із собою?

Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector