Ви прокинетеся з неймовірним болем в серці і запам’ятаєте цей день на все життя. Всі наступні моменти не будуть настільки щасливими, адже поруч немає найріднішої людини – вашої матері. Ви її втратите назавжди, і пустка назавжди оселиться у вашому серці. Тепер у вас зовсім інше життя, приходить осмислення речей, про які ви не задумувалися раніше, станете дивуватися, скільки речей навколо не помічали.
Кожна людина гостро реагує на втрату матері, і тут взагалі немає різниці скільки вам років. Матір була для вас найважливішою найдорожчою, ви любили її понад все і, на жаль, часто сприймали її допомогу як належне. Часто усвідомлення цінності речей до нас приходить лише після їх втрати, і ця ситуація не є винятком. І лише коли втратили свого найдорожчої людини, у вас буквально зупиняється серце від думки: «Де ж вона тепер, в яких світах?»
Вам буде не вистачати її присутності, ласкавого слова, підтримки, поради у важкій ситуації. З мамою все здавалося не таким страшним, не таким жорстоким, ви знали, що в цьому світі є людина, на яку ви в будь-який момент зможете покластися, довіритися, розповісти про те, що болить, турбує, про що соромно говорити з іншими… а найголовніше – в її очах ви ніколи не бачили осуду.
Інколи вона могла злитися, інколи їй не подобалося те, що ми робимо, але попри все, вона підтримувала кожне наще починання. Інколи здавалося, що заспокоїти душевні рани може просто запах матері, її присутність, ласкавий погляд. Зараз ви вже не можете знову це відчути, однак такі моменти назавжди закарбовуються в пам’яті.
Ви будете дивуватися, звідки і як вона відчуває і приходить до вас в самий важкий момент. Звідки знає, що ви плачете в подушку, і тільки вона одна може своїм незримою присутністю втішити і витерти сльози? ..
Кожного дня ви будете згадувати матір, ваші конфлікти, суперечки. Вас буде картати сумління за біль, який ви могли їй завдати, за те, що не говорили їй про свою любов. Ви б могли віддати все те, що маєте, лиш би знову опинитися поруч з нею та висказати все те, що не встигли.
Так будуть проходити хвилини, дні, роки… Кажуть, що час лікує рани, але насправді він лише їх заліковує. Навіть через двадцять років кожен спогад про матір буде ранити дужу й робити свіжі рани.
Ваша мама завжди буде любити вас. Вона завжди поруч, варто лиш дослухатися до власного серця.
Цей союз – сильніший за смерть. Ця любов – і є саме Життя.
Ви вірите про особливий зв’язок матері та дитини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!