Інколи у мене складається враження, що сестра має якесь роздвоєння особистості, чесно. Бо спершу обіцяє одне, а робить інше. І через це я з нею дуже посварилася.
Отож, я сама заробітчанка, проживаю у Мурсії вже 20 років. У мене була одна мета – заробити собі гроші на житло в Україні. Але доля вирішила тут звести мене з чоловіком і я вийшла заміж за Карлоса, народила двох синів та донечку.
Знаєте, я тоді вирішила вже не повертатися в Україну, хоча там залишилися мама та молодша сестра Вікторія. Однак, я про них не забувала, передавала гостинці та фінансово допомагала. Минулого літа зробила мамі гарний ремонт у кухні та ванній кімнаті, коли були відключення світла – купила генератор. Ну і теплий одяг, взуття, різні дрібнички для дому.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ще 3 роки тому мама почала важко хворіти, ускладнення пішли після того, як перехворіла тим вірусом ще у 2020 році. І вирішила, що поки не пізно, то напише дарчу на сестру. Я розуміла, що мені нема сенсу претендувати на спадок, бо не хочу повертатися в Україну. Нехай наша двушка дістанеться Вікторії.
Але от сестра після того, як отримала дарчу, дуже змінилася. Перестала готувати, прибирати, навіть не хотіла платити за комуналку, тому мама брала гроші зі своєї пенсії. А декілька місяців тому до них на квартиру переїхав коханий Вікторії, Андрій. І виходить, що мама просто утримує двох дорослих людей. Ви не подумайте, Віка та Андрій мають роботу, достатньо заробляють. Але нічого додому не приносять.
І тиждень тому мама попала в лікарню, їй робили операцію на серці. Я вислала пару сотень євро, аби заплатити за всі необхідні ліки. Бо виявилося, що у сестри та її коханого просто нема грошей:
– Ми на машину відкладаємо. І в нас…
– Віко, яка машина? Мама в реанімації, їй терміново треба робити операцію!
– Ти там єврики заробляєш, можеш заплатити. А в мене маленька зарплата. Це і твоя мама також.
Я не витримала та приїхала першим автобусом до України. Як виявилося, сестра була тільки раз у мами в палаті, коли приносила мої єврики за операцію. І то, побула тільки 15 хвилинок.
Хтось з пацієнток поділився з мамою теплим халатом і капчиками, бо у палаті було дуже прохолодно. Молода медсестра пригостила її фруктами, бо їжа у лікарні не смачна та дають тільки 2 рази.
Мені було дуже шкода дивитися на матусю. Тому привезла їй теплий плед, аби не мерзла в палаті, в’язані светрики та лосини з підкладкою. Ну і багато фруктів, солодощів, купила ще книги та кросворди, аби не сумувала.
Так розлютилася на сестру і зателефонувала:
– Не соромно тобі? Мама у лікарні, ти до неї раз прийшла.
– І що? У мене робота.
– Яка в біса робота? Ти так швидко змінилася, коли мама вирішила на тебе переписати квартиру. Боюся, аби ти її взагалі не вигнала геть.
– Тобі просто заздрісно, що мама мені все віддала, а тобі нічого. Що, жаба давить?
Мені серце болить за маму. І дуже дратує така нахабна поведінка сестри. Ну як можна про рідну людину забути та не провідати в лікарні?
Не знаю, що далі робити. Я, в принципі, можу забрати маму до себе в Іспанію. Але не знати, як вона призвичаїться до нової країни, мови. Ще й не знати, як будуть справи зі здоров’ям.
А з поведінки сестри я настільки шокована, що словами не передати. Боюся, аби вона взагалі маму геть не вигнала з квартири…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!