Ми з чоловіком після весілля винаймали квартиру, адже я відразу знала, що зі свекрухою не зживусь. В Надії Петрівни дуже складний характер, домовитись не можливо. Мої батьки не мали змоги дати мені окреме житло, а от свекруха таку можливість мала. Мій Остап це її єдиний син, могла б вже допомогти з житлом молодій сім’ї.
Річ у тім, що Надія Петрівна живе в селі в дуже непоганому будинку, проте окрім цього, вона має також по сусідству ще один будинок. Він дістався їй від тітки, яка не мала своїх дітей. Хата постійно пустує, але свекруха вперто його продавати не хоче, мовляв, з чужими людьми вона жити не збирається.
Як не вмовляли, та все марно. Якось Остап сказав, що дуже хоче дітей, але я поставила ультиматум.
– Виховувати дитину в орендованій квартирі я не буду. Погоджусь лише тільки тоді, коли купимо власну квартиру — сказала я.
Я вважаю, що так буде правильно, тому й поставила чоловікові умову. Тоді пам’ятаю він ще образився і поїхав ночувати до своєї мами.
Наступного дня повертається щасливий, аж світиться від радості.
– Мама погодилась продати будинок, а гроші віддасть нам на квартиру! — повідомив Остап.
– Ура! — радісно відповіла я.
Вже через пів року ми провернули велику справу: продали будинок та придбали трикімнатну квартиру. Вже через рік у нашому гніздечку народилось пташеня. Моєму щастю не було меж! Однак не довго я раділа.
Нещодавно я прибирала у квартирі та знайшла документи на квартиру і те, що я там побачила мене неабияк розчарувало. Власницею квартири є свекруха. Не Остап. Чому? Я ніяк не могла збагнути.
Чоловік повернувся з роботи і я почала вимагати від нього пояснень.
– Остапе, чому ти не є власником квартири та чому про це мені ніхто не сказав? — обурено запитувала я.
– А хіба це має якесь значення? В чому проблема? Квартиру від нас ніхто не забере… — спокійно у відповідь запитував чоловік.
– Проблема в тому, що це не наша квартира! Чому твоя мати не переписала її на тебе? Адже в майбутньому ми нічого без неї не зможемо зробити. Постійно потрібно буде на все її дозволу — далі говорила я.
В результаті ми з чоловіком серйозно посварилися, бо він геть зовсім не розуміє мене та не підтримує. Він не вважає це важливим. Однак ми постійно будемо скакати під сопілку його матері, просто Остап цього не бачить або не хоче бачити.
Планую усе прямо в очі сказати свекрусі. Хочу висказати свої претензії, тому що я турбуюсь про майбутнє нашої сім’ї, мені не байдуже!
А як вважаєте ви, чи правильно я все кажу?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!