Історія мого життя зовсім не проста. Я народився від коханки, яка зустрічалась із моїм татом за спиною в його офіційної дружини. Вона працювала в нього секретаркою, зав’язався роман. Батько обіцяв покинути дружину, але цього не зробив. А коли мама завагітніла – сказав, щоб робила аборт.
Та ненька не наважилась. Натомість народила мене і принесла татові під двері. Він хотів від мене відмовитись і ніколи цього не приховував. Але його дружина Тамара Іванівна – була найдобрішою людиною, яку лише можна уявити. Вона вмовила батька залишити мене:
– Скажемо усім, що це наша дитина, просто приховували її. У нас й так двійко, а як то кажуть – де двоє, там і троє.
Не знаю, як їй це вдалося. Тато – дуже складна людина. Та їй вдавалось із ним спілкуватися. Змалку я обожнював нову маму. В мене був старший на три роки брат Леонід і сестричка Галя. Ми зростали дружною бандою. Саме суворе виховання тата об’єднало нас. Ми допомагали один одному, захищали.
Батько ніколи не був вірним чоловіком. Він міняв коханок, а Тамара Іванівна закривала на це очі. Коли ми підросли, то відверто її розпитували:
– Чому ти не розлучишся? Він просто знущається?
– Так, але зрозумійте. Тато – директор великої компанії, ми досить гарно живемо. А як я піду від нього, з чим ми залишимось? Я не зможу дати вам все необхідне, оплатити навчання.
Я зрозумів маму, лише коли минуло багато років. Вона пожертвувала собою, можливістю мати нормальне особисте життя, заради нас.
Згодом ми виросли, усі навчались в престижних вишах. Саме тоді тато закрутив роман з черговою пасією. Яка й вичавила з нього усі сили. Вмовила розлучитися з мамою, і одружитися із нею. Та їхнє щастя довго не тривало. Вочевидь батько просто не витримав, його серце зупинилося.
Нам пощастило, батькові вистачило розуму, оформити заповіт так, щоб його коханка нічого не отримала. Щоправда, вона подавала на суд, але марно.
Я з братом і сестрою успадкував татову компанію. Вона була доволі успішна. І ми вирішили, що зробимо все, аби сімейна справа й надалі процвітала. Оскільки я саме закінчив економічний, а старший брат – юридичний, команда в нас вийшла пречудова. Сестра ж займалась піаром.
І ось в цей момент і з’явилась моя справжня мати. Вочевидь, дізналась про смерть батька і вирішила нажитися. Вона безсоромно прийшла в мій офіс. Побачивши цю жінку в коридорі, відразу збагнув, хто вона. Виявляється, я схожий на матір. Я все ж дозволив їй увійти:
– Ти ж знаєш, що я твоя рідна мама?
– Вже зрозумів. Навіщо прийшла?
– Хотіла тебе побачити.
– Зрозумій, ти від мене відмовилась, в мене є мама, а ти чужа.
– Я хочу, аби ти знав правду.
– Яку ще?
– Ти знаєш, твій тато був важкою людиною. Я прийшла до нього на роботу. Ніколи не думала, що зі мною таке може статися. Та він мене взяв силою. А далі сказав, що якщо я буду йому відмовляти – він мене знищить.
– Батько злий, але такого б не зробив. У нього й так вистачало коханок.
– Саме тому він і не звик до відмов. Я його дуже боялась, він мав друзів бандитів, колишніх в’язнів. Коли я завагітніла – він наказав зробити аборт. Та я не змогла. Тоді він мене звільнив. Ще й зробив так, що в жодну компанію мене не брали. Я була в розпачі, не знала, що робити. Всі від мене відвернулися, бо думали, що це я звабила одруженого. В мене не було ані підтримки, ані грошей. А потім я народила. Я любила тебе, та залишити не могла. Віддати в сиротинець – теж. Я знала, що дружина твого батька – добра людина, знала – вона тебе не покине. Того й так вчинила.
– Все це нісенітниця. Ти мала боротися. Або ж потім повернутися за мною. Але не залишати з цим деспотом.
– В мене було дуже важке життя. Зі мною ти б не мав гарного одягу, освіти. Але я приходила до тебе, хотіла побачити. Але твій тато мене вигнав. Згодом мене знайшла Тамара Іванівна. Ми із нею домовились. І час від часу, вона висилала мені твої фото, розповідала про тебе. Спитай в неї?
– І нащо ти тепер прийшла? Грошей хочеш?
– Прийшла, бо батька твого вже нема, немає кого боятися.
– Це не змінює того, що ти не боролась за свою дитину. В мене вже є мама. Йди собі.
Вона пішла в сльозах. А серце моє розривалося. Згодом я поїхав до Тамари Іванівни й все їй розказав:
– Ти думаєш, що все це правда? може вона вигадала, заради грошей.
– Я знаю одне, що твій батько був жорстоким. І саме він зламав твоїй мамі життя.
З того дня я втратив сон. Не знаю, чи варто пробачати матері. Тим паче ненька в мене є, і вона найкраща у світі. Вона мене захищала й оберігала.
Порадьте, що мені робити? Як бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!