Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомились на весіллі моєї подруги. Я тоді лиш переїхала зі свого маленького села, знайшла роботу і поволі обживалась. Тоді я була найщасливішою на світі. Коханий здавався мені людиною всього мого життя. Ми одружились, потім народилась донечка.
А потім наче грім посеред ясного неба. Чоловік приходить і заявляє:
– Наша дитина має світле волосся і голубі очі, а ми з тобою темні й кароокі.
– Любий, вона могла піти у твого батька, він же теж світленький.
– Ти хоч сама віриш в те, що кажеш? Не вигадуй, добре? Дитина повинна бути схожою на батьків! І крапка! Мама нещодавно помітила це і каже, що дитина не від мене! І я теж схиляюся до тієї думки!
Свекруха з самого початку не злюбила мене. Всіляко показувала, що я не варта її сина. Що я просто закохала його в себе заради приписки у столиці. А от свекор навпаки був золотою людиною. Хоча вони давно розлученні, але батько підтримує стосунки з коханим. У нього навіть нова сім’я є.
Закінчилось це все розлученням. Чоловік привів іншу і прямим текстом заявив, щоб я збирала свої речі. Ну іншого вибору в мене не було. Батькам я боялась говорити про це. вони б мене не взяли до себе. Кілька днів я пожила в подруги, за той час ми знайшли дешеву кімнату в гуртожитку, я туди переїхала. Грошей було зовсім мало.
Якось я пішла в магазин, а позаду до мене привітався знайомий голос. То був свекор.
– Ти куди зникла? Я ніде не міг вас знайти?
– Добрий день! Ой, не очікувала вас зустріти. Як ви?
– Я знаю, що скоїв мій син! Він весь у свою матір! Який жах! А де ти зараз? Де живеш?
– У гуртожитку, вдалося знайти дешеву кімнату.
– Це добре. Я мушу поїхати у відрядження. А як повернуся, то ми обов’язково щось вирішимо, добре? Не вішай носа! Все налагодиться!
– Добре! Щасливо вам! – я щиро була рада нашій зустрічі. Хоч якусь підтримку відчула.
Роман Дмитрович повернувся через тиждень. А коли побачив у яких умовах ми жили, то аж взявся руками за голову.
– На жаль, я не можу забрати вас до себе! Ліда буде проти. Але я дещо придумав!
Свекор зібрав усі свої збереження, продав гараж і купив однокімнатну квартиру. Оформив її на донечку і вручив мені ключі.
Спершу я намагалась відмовити його, адже це надто дорогий подарунок. Але він зробив це для своєї рідної внучечки, а не для мене. Вона справді була сильно схожою на нього.
Ми переїхали в нову квартиру, я обживала її як могла. Свекор ще довший час допоміг роздобути меблі, привіз мені деяку техніку. Загалом життя налагоджувалось.
– Ти тільки в ясла не віддавай її, добре? Дитинці мама потрібна! – просив мене він. – Краще я допоможу, тільки гляди її.
– Я не знаю, як вам дякувати! Ви стільки зробили для мене як ніхто за все моє життя! Дякую!
– Ну, ну! Навіщо ти плачеш! Я ж казав, що все наладиться! Ти мусиш бути сильною! Якщо раптом знадобиться моя допомога – дзвони у будь-який день та час!
Досі не віриться, що в мене такий свекор – ідеальний дідусь моєї дочки.
Через рік я вдруге вийшла заміж. Час минав, справи налагодились. Та зі свекром ми досі підтримуємо теплі стосунки. Ми постійно запрошуємо його в гості, а він нас! Золота людина! Якби не він, то не знаю, як би склалося наше з дочкою життя!
Виходить чоловік мене зовсім не любив, якщо навіть тест ДНК робити не став? А як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!