Мені майже 30 років і я досі не заміжня. Якось не дуже щастило на таких “кавалерів”. То попадеться якийсь альфонс, матусин каблучок чи просто тюхтій. Останній хлопець, з яким я зустрічалася майже 2 роки та думала про весілля, виявився ще тим кобелем. Він зрадив мені з моєю найкращою подругою. Мало того, Іра від нього залетіла та вони розписалися.
Чесно, я після такої зради взагалі жити не хотіла. Думала, що я якась бракована жінка, що ніколи не зможу зустріти гідного чоловіка та народити діток. Ще й сусідки-бабки на лавочці постійно перешіптувалися за моєю спиною. Нарекли мене старою дівою. Ну дуже було приємно про себе такі плітки слухати!
Тому я вирішила, що раз у коханні не пощастило, то треба робити собі кар’єру. Якраз знайшла нову вакансію та почала плідно працювати. За декілька років я вже була не просто офісним менеджером, а заступником директора. Їздила по Україні у відрядженнях, різних конференціях, навіть закордон відправляли.
Однак, поки що я не маю великої фінансової змоги, аби купити окрему квартиру. Тим паче, зараз такі ціни на квартиру, треба мінімум пару тисяч доларів на перший внесок. А ще ремонт, нові меблі, заплатити майстрам за роботу. Порахувала, що мені потрібно мінімум 2 роки відкладати всю зарплату на житло.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Хтось би сказав “ой, та візьми кредит” чи “поїдь закордон, там багато платять”. Але зараз дуже ризиковано брали житло в іпотеку під час війни. А їхати закордон на заробітки, аби працювати на фермі чи доглядати за літніми людьми цілодобово – це важко.
Тому поки що я живу з мамою та братом. У нас старенька, але дуже затишна радяночка на 3 кімнатки. Я оплачувала замість мами повністю комуналку та кабельне телебачення, купувала додому продукти. Навіть дарувала мамі путівки в санаторій до Моршина чи Трускавця, а це були дорогі курорти. А ще одяг та косметику.
Мій брат дуже безвідповідальний хлопець. Не може сам собі сніданок приготувати, посуд помити, пилюку витерти чи одяг в прання закінчити. От про таких людей кажуть “побутовий вантаж”. Мама на таку поведінку брата взагалі закривала очі, бо вважала, що тільки жінка повинна хазяйнувати вдома.
– Дімка, ану речі поскладай. Джинси треба у шафу поставити, а не кинути на крісло!
– Ну ти сама зроби.
Щодня ми з братом сварилися через такі побутові проблеми. Це ще більше якось мотивувало мене шукати різні шляхи заробітку, аби купити власне житло.
У грудні, на жаль, не стало нашої бабусі Богдани. Вона останні місяці важко хворіла, не могла сама спуститися навіть у магазин чи піти в туалет. А ще купувати дуже дорогі пігулки та возити на обстеження до лікарні на обстеження.
Після бабусі залишилася невеличка двушка на Сихові. Там старенький ремонтик, ще та чехословацька шафа у залі стояла та килими на стінах.
Мама після похорону зачинила ту квартиру на замок, хіба забрала фотографії та деякі особисті речі бабусі. Я не знала, що вона точно хотіла зробити з цим майном – здавати в оренду, просто тримати на майбутнє чи зробити ремонт.
Однак, тиждень тому мама принесла додому велику пачку грошей. І там було багато євро та доларів:
– Ого, ти що, банк пограбувала?
– Ні, квартиру баби продала.
– А куди ти ці кошти вкладеш?
– Як куди? Дімці віддам. Він вже дорослий, треба женитися. Тим паче, скільки він з тою дівчиною Свєткою зустрічається?
– Яка різниця? У тебе не одна дитина, а двоє! Краще поділи ці кошти між нами, а не віддавати все Дімі.
– Ти не розумієш, що він чоловік, повинен подбати про майбутнє родини. Ти зараз ціна на квартири бачила? Він на свою зарплату таксиста нічого не купить.
– А я?
– Що ти? Можеш он найти якогось мужика з готовим приданим. Дімі потрібно зараз допомогти. А ти вже почекай!
Я на маму дуже образилася, взяла речі та переїхала на орендовану квартиру. Знімаю за 8 тисяч невеличку однушку-студію і спокійно живу.
А мама все-таки дотрималася обіцянки та купила Дімі квартиру в новому ЖК, але ще в нульовому циклі.
Мало того, брат з мамою на мене образилися через гроші! Ну це вже просто цирк, інакше не скажу. Ще й дорікають, що я така невдячна донька, втекла з родини геть.
Дуже образливо, що треба гроші – то всі звертаються до мене за допомогою. А от мені допомогти ніхто не хоче…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!