Моя мама вже дуже давно живе в Італії. Вона не планує повертатись, а коли почалась війна взагалі просила, щоб ми приїхали до неї. Та я так не могла, тим паче, що мій чоловік пішов захищати нашу країну.
Ненька завжди мені допомагала. Вона дала гроші, аби ми могли зробити перший внесок за квартиру. Але я й сама без діла не сиджу, маю власний магазин одягу і працюю мало не цілодобово, аби втримати бізнес на плаву в такі важкі часи. Чоловік мій також відповідальна людина. До фронту мав гарну посаду. Тож про допомогу неньку ми не просимо, однак їй приємно висилати онукам смаколики та гроші.
Та мама виділяє гроші не лише на нас. Вже дуже давно її використовує молодша сестра, моя тітка. Катя ніколи не працювала, спочатку сиділа на шиї у чоловіка, а після розлучення почала доїти неньку. Неодноразово я казала:
– Мамо, скажи Каті нехай їде на заробітки. Ти не можеш утримувати її з сином.
– Катя слабка, вона не витримає цієї важкої роботи.
– Ти краще себе пошкодуй.
Та мама однаково давала сестрі гроші. І ось кілька місяців тому ненька втратила роботу. Вона попередила, що якийсь час не буде нічого висилати. Та Катю це не влаштовувало, вона не вірила, що грошей немає. А тоді якось прийшла до мене.
Якось так склалося, що саме тоді вдома не було, що їсти. Та я щойно зварила картоплю і запропонувала її з оселедцем.
– То мама тобі делікатеси, сири висилає, а мені ти картоплю даєш?
– Зараз ніхто нічого не висилає. У мами проблеми.
– То ви змовились? Вирішили мене в біді залишити. А я ж не чужа!
– Ніхто не змовлявся. Знайди роботу і матимеш гроші.
– Ти ж знаєш, це не так просто. Немає вакансій.
– То шукай не за спеціальністю! Хочеш, я тебе продавцем влаштую в сусідній магазин?
– Я що вчилась, щоб в магазині сидіти?
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Було прикро та принизливо це чути, адже я також сиділа в магазині, просто власному. Врешті мені набридло і я попросила тітку піти.
– Послухай, в нас їсти нічого, а синові вчитися треба, не може він голодний сидіти. Позич дві тисячі гривень.
Аби вона пішла я дала одну тисячу. Сказала, що більше нема і попросила мене не турбувати. А тоді зателефонувала мамі.
– Як ти ще хоч копійку їй вишлеш – я з тобою не говоритиму. Треба, щоб твоя Катя подорослішала.
– Але ж вона молодша сестра.
– Мамо, їй 43 роки, вже не дитина.
Я не знаю, що робити з такими родичами. Та може хтось порадить. Ви б допомагали таким чи ні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!