Нещодавно від мене пішла дружина. Це розбило мені серце, адже я кохав Ілону. Хоча вона була далеко не ідеальною. Лиш до весілля я цього не бачив.
Коли ми познайомились – Ілона була такою цікавою і водночас простою, з нею кожен день перетворювався на свято. Згодом ми побралися. І я вмовив її оселитися в моєї мами.
– Мама одна у досить просторому будинку. У нас буде своя кімната, двір. Та і я постійно працюю, а тобі вдома одній самотньо.
Ілона працювала дистанційно. Заробляла не так багато, але її ця робота влаштовувала. Принаймні кишенькові гроші мала.
Коли ми переїхали до мами все наче було чудово. Та згодом я почав помічати, що Ілона змінилася. Вона вже не була така весела, дедалі частіше мовчала. А коли я повертався з роботи, навіть не хотіла вечеряти зі мною і мамою.
– Що трапилось? Ти не захворіла?
– Ні, я не голодна.
За кілька місяців мама мені все пояснила.
– Твоя Ілона така лінива. Ніколи мені не допомагає. Того і їсти не хоче, бо соромно, що не готує.
– Але ж вона працює, часу бракує.
– Яке там працює? Вештається без діла цілісінький день.
Я вірив мамі, ніколи не думав, що вона може обманути. Навіть говорив з дружиною.
– Тобі треба більше допомагати мамі, вона не молода. А якщо ми тут живемо, мусимо готувати й прибирати.
Так минув рік. А одного дня я повернувся з роботи й не застав Ілону вдома. Речей її також не було:
– А де моя дружина?
– Поїхала з якимось хлопцем на дорогій машині. Я впевнена – вона вже давно на стороні роман мала. Постійно з кимось переписувалась.
Я не міг в це повірити. Місяць ходив лихий, не хотів бачити дружину. А тоді випадково зустрів в магазині нашу спільну подругу.
– Ну що Ілона щаслива зі своїм коханцем?
– Яким ще коханцем. Немає в неї нікого. Досі страждає через тебе.
– А чого страждати? Це ж вона пішла!
– Чи ти здурів? Твоя мати жити їй не давала. Заборонила заходити на кухню, брати продукти. Вона рік харчувалась казна-чим в кімнаті, шлунок зіпсувала. І разом з цим прибирала всю оселю щодня, наче Попелюшка. От бідолашна й не витримала. А насамкінець твоя мати вигнала її з хати, доки ти був на роботі.
– Тоді що це за хлопець, який її забирав?
– Це мій Дмитро. Я його попросила допомогти.
Я не міг в це повірити. Знайшов Ілону і благав пробачити. Обіцяв що орендую житло. Та вона лише сказала.
– Твоя мати ніколи не дасть нам спокій. Вона завадить нашому щастю.
Що на це казати – я не знав. Зректися матері не можу. Але тепер не знаю, як із нею спілкуватися. Навіть якщо я розлучусь з Ілоною, де гарантія, що вона прийме іншу невістку? Та я ж кохаю свою дружину.
Як мені бути? Кого обрати неньку чи дружину?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!