Мама вважає, що ми зобов’язані їй давати гроші. Бо вона стара, пенсія – копійки. Та ми з братом відмовились. І причина на те є

Серйозний конфлікт в нашій родині. Мені страшенно прикро, та я не знаю, що робити. Ми з братом виросли в досить гарних умовах. Наш батько обіймав керівну посаду в адміністрації, тому ми ніколи не бідували. 

На відміну від інших дітей, щороку відпочивали в санаторіях на Чорному морі. Мали гарний одяг і все необхідне. Мама ніколи біди не знала, займалась господарством і не працювала. Батько побудував великий будинок в місті, п’ять кімнат, гарний ремонт. В ті часи ні в кого такого не було. Ми з братом вступили в найкращий університет, здобули освіту. А згодом, завдяки татовим зв’язкам, отримали гарну роботу.

Та настала мить і наші спокійні дні закінчилися. Батько раптово помер, серце. Я тоді саме зустрічалась з майбутнім чоловіком, це й допомогло пережити втрату. Мама ж страшенно сумувала. Вона змарніла і ні з ким не хотіла спілкуватися. Ми підтримували її, як могли. З кожним роком їй ставало дедалі важче. В нас вже свої сім’ї були, а вона одна в тому будинку. Тоді брат запропонував.

 – Продамо хату і купимо три квартири неподалік одна від одної. Усі матимуть житло, а мамі простіше буде.

Це була чудова ідея. Оскільки й моя сім’я і братова орендували житло. Крім того, мама не могла доглядати будинок. Там все валилось і потребувало ремонту. Та почувши про продаж, ненька розкричалась:

 – Ви що? Як можна батьківську хату продавати. Ми сюди всю душу вклали. А ви хочете мене в хрущівку запхати?

Пошепки

Образливо було це чути, ми ж мали добрі наміри. Відтоді спілкуватися з мамою з кожним днем було важче. Але останні три роки вона ледве зводить кінці з кінцями. Оплачувати комунальні їй не під силу, має страшні борги. Продукти й ліки ми з братом їй привозимо. А тим часом будинок повністю занехаяний. Нещодавно ми приїхали до мами на вечерю і вона заявила:

 – Ви мусите взяти на себе оплату комунальних! Будинок однаково вам залишиться!

 – Ми не можемо, самі ледве справляємось! Казали ж продавати треба хату!

 – Якщо ви не схочете платити, я знайду тих, хто погодиться. І заповіт напишу на них!

Ці слова нас з братом остаточно образили. Як рідна мати може таке казати? Тим паче ми її не покинули, чим можемо допомагаємо. Але нам також важко, діти зростають, а житла досі нема. Ще й така ситуація в країні, що не знати, як далі буде.

Скажіть, що нам робити? Порадьте!

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector