Усі думають, що мати брата-близнюка класно, однак це не так. Насправді я зі своїм братом схожі лише зовні, але характерами максимально різні. З малечку Тарасові усе вдавалось і давалось дуже легко, тоді як я обливався потом аби щось досягти. В школі Тарас повсякчас мав гарні результати навіть не докладаючи зусиль, прочитав один раз і все запам’ятав. Мені треба було ночами сидіти й зубрити, щоб хоча б витягнути на 4. Мої старання мама ніколи не бачила, натомість дорікала досягненнями Тараса. Ціле життя я тільки те й чув, що “бери приклад з брата”, “роби так, як він”… А йому це було тільки в задоволення. Замість того, щоб підставити своє братерське плече і не розділяти нас, він навмисне робив ще більшу прірву між нами.
Однак після завершення школи минуло його легке життя. В університеті Тарас навіть недовчився, забрав документи з третього курсу, оскільки закохався й одружився. Дружина його швидко завагітніла та народила двійню. Братові довелось багато працювати, щоб заробити копійку на утримання сім’ї. Не без труднощів тепер йому все вдається. Натомість я старанно вчився, паралельно працював у солідній компанії. Пропрацювавши там 3 роки, мене підвищили, тепер тут на поважній посаді. Рік тому одружився і з дружиною чекаємо на поповнення. Моє життя налагодилось, я спокійний, оскільки можу сам забезпечити свою сім’ю.
Телефонує якось до мене мама.
– Сину, привіт! Хочу тебе дещо попросити — говорила вона.
– Привіт. Гаразд, що саме?
– Тараса з роботи звільнили, а в нього двоє дітей, треба їх чимось годувати… Ти ж ніби непогано заробляєш? Може допоможеш йому трохи?
– Якщо така скрутна в нього ситуація, тоді добре…
Я віддав йому пів своєї зарплатні, а він мені сказав:
– Ти що знущаєшся? Мені цього навіть на тиждень не вистарчить! Двоє дітей — це тобі не одна!
Такої наглості я не чекав! Після того більше йому не допомагав, однак моя мати тепер нарікає на мене й каже, що я скнара. Я вирішив обманути її та сказав, що ми виплачуємо кредит, тому зараз маємо складний період у фінансовому плані. Після того вона ніби втихомирилась з тими грішми для Тараса та не чіплялась до мене. Через тиждень ми усією сім’єю зібрались на святкуванні маминого ювілею і не думав я, що цей день може закінчитись скандалом. Подарував нещодавно дружині на річницю сережки, а моя мама як то побачила, то почала верещати на всю хату.
– Як обдаровувати жінку, то кредиту в тебе нема, а як братові помогти, то вже бідний?
– Не пхайтеся туди, куди не треба! Допоможіть йому краще роботу знайти, а не гроші! Бо вічно йому з неба вони не падатимуть — розгнівався я.
– Тобі що шкода для рідного брата? — далі мовила мама.
– Мені його справді шкода, бо він здоровий мужик, який має руки й ноги, а не може утримувати жінку з дітьми! А я буду сам вирішувати, куди й на що витрачати власно зароблені кошти!
Тоді я з дружиною встали та вийшли з хати. Вже давно мама до мене не телефонує, а братові взагалі я став ворогом народу. Скажіть мені, будь ласка, хіба я не правильно сказав? Хіба я зобов’язаний фінансувати сім’ю брата?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!