Тридцятирічна Ольга ділиться з нами власною історією:” Я зі свекрухою розмовляла вже давно. Тоді тільки доньку до першого класу віддавала. Мене жінка ще тобі випитувала, хто ж забиратиме дитя звідти, якщо я постійно на роботі. А я й сама не знала. Не подумала про це якось. Але це ж не причина залишати дитя без освіти. Спочатку уроки в них тільки до обіду триватимуть. У них нова навчальна програма. Довше тримати дітей не можна. Втомлюються.
– Ну так. Дітки ж ще не звикли. Поступово потрібно. І груп подовжених немає, напевне..?
– Немає. Вибору у мене не було тоді. Тому, коли свекруха сама запропонувала, що доглядатиме за онукою, то я й не перечила. Зауважую, що це була її ідея. Сказала, що й зі школи забере, і обід приготує і за донькою нагляне до мого повернення. Вона її дуже любить. Та й живемо ми близько одна до одної. Я тоді ще кілька разів свекруху перепитала, чи їй таке точно підійде. Навіть гроші запропонувала платити. Небагато, правда, бо сама в розкошах не купаюся, але все ж… Жінка ж погодилася допомагати просто так.
Але був один нюанс, про який Ольга нам розповіла згодом. Річ у тім, що Діанка – не рідна онучка пані Олександри. Це донька від першого шлюбу Олі. А із сином Олександри Григорівни дівчина живе тільки два роки. Спільних діток у них поки немає. Але вони планують.
– Загалом я думала, що до того часу, коли доня піде у перший клас, я завагітнію вдруге. Якраз вийшла б у декрет і мала б час на обох малят. Втім, так не вийшло. Склалося так, що Діана – дитина, направду, незапланована. Втім, народилася дуже швидко та несподівано. А ось із запланованою у нас нічого не виходить. Лікарі поки що заспокоюють. Кажуть, що потрібно ще трохи почекати. Я, звичайно ж, втомилася чекати. Але іншого виходу у мене немає.
До початку навчального року у сім’ї дні були погодинно розплановані. Дитина до самого вечора у садку, а батьки на роботі. Навіть робочі графіки були збудовані так, щоб було зручніше заходити за донькою. Зранку її відводив вітчим, а забирала Ольга. Потім вони їздили відпочивати, а після того маля було на дачі з рідною бабусею.
– Моя мама ще працює. А тоді якраз відпустку взяла і захотіла із онукою посидіти. Ми проти не були. Вона у мене й сама педагог. У неї також графік. Вчить старших діток. Тому з Діанкою вона нам нічим не допоможе. Думали няню найняти. Але розуміємо, що це сильно вдарить по фінансах. А жити на щось треба. Нічого, досі самі справлялися і зараз щось вигадаємо.
Я вже була на перших батьківських зборах. Там я лише переконалася, що справи у нас кепські: спочатку буде тільки три уроки, далі по чотири. Виходить так, що не встигнеш привести дитину до школи, як її потрібно звідти забирати. І саму дитину вдома не залишиш.
Чисто теоретично у Діанки є ще одна бабуся. По батьковій лінії. Моя перша свекруха. Втім, їй до нас діла немає. Ні вона, ні мій перший чоловік навіть не цікавляться долею Діани. А про аліменти взагалі мовчу.
А Олександра Іванівна сама запропонувала допомогу. Вона нещодавно на пенсію вийшла. У неї тільки дача. І то взимку з неї користі ніякої. Ось свекруха й вирішила онукою зайнятися. Не має рідних, то й Діанку приймає, як власну.
– А я хіба можу заперечити? Сама жінка хоче того. І мені допомога є. Я їй довіряю, бо знаю, що вона жінка відповідальна і дуже чуйна. З такою бабусею моїй доні буде дуже добре. Поділилася з радістю з чоловіком. А він мені одразу допит влаштував. Мовляв, з чого це я вирішила, що його матір буде чужою дитиною займатися. Я йому: вона ж сама погодилася. Вона сказала, що вкінці літа приїде з дачі й візьметься за Діану.
Чоловік лише спідлоба на мене зиркнув.
А що було не так, я не могла збагнути.
– Спочатку казав, що це я його маму підмовила. Тоді кричав, що ми за спиною без його відома щось вирішуємо. Йому таке не сподобалося. Я ж думаю, що це трохи не та ситуація, коли потрібно питати думку чоловіка. Я навіть не розумію, у чому проблема. Хіба його матір не має права на власну думку? Вона ж з такою радістю погодилася наглянути за Діанкою…
А вчора чоловік заявив мені, що він забороняє матері мені допомагати. Каже, що свекруха – людина давно не молода. І здоров’я в неї не те. А допомогти зможе тільки у крайніх випадках. Використовувати свою маму він не дозволить. Не її це турботи щодня обіди готувати і з дитиною возитися. Вона своє вже відбігала, коли його ростила. Тепер моя черга. Свекруха собі пішла на заслужену пенсію і це її законний відпочинок. Їй точно буде важко з дитиною. Але вона у нього горда, тому ніколи не зізнається. Хай мати сидить на дачі й займається власними справами. Для чого їй зриватися звідти через дитину, яка їй – ніхто.
– У твоєї доньки є рідна бабуся і тато теж. От хай вони їй і допомагають. Вирішуй цю проблему самотужки.- сьогодні зранку чоловік поставив крапку у нашій розмові.
Ольга ж прекрасно знає, що ніхто із родини її колишнього за таке не візьметься. Вони й не пам’ятають про її існування. Але чому власний чоловік пішов на такий принцип, ось що цікавить дівчину найбільше. У шлюбі у них все гаразд, але, як тільки мова заходить про Діану, то чоловік просто скаженіє. Так у Діанки є тільки мати, а батька, на жаль, вітчим їй уже не замінить.
Втім, питання зі школою і досі залишається актуальним. Хіба це такий великий тягар для свекрухи посидіти з онукою? Це ж не немовля, а доросла дівчинка. Діана в Ольги вихована та слухняна. З нею проблем не буде. Усе, що потрібно: забрати її зі школи, нагодувати і посидіти, доки не повернеться Оля. Нічого більшого.
Свекруха і досі за те, щоб допомогти невістці. Єдиною перепоною залишається чоловік Ольги. Він вимагає від дружини знайти альтернативу. Допомагати він, ясна річ, не збирається, бо це не його дитина, а отже й клопоти ці вирішувати також не йому.
Що на Вашу думку змушує чоловіка відмовляти матір від допомоги невістці?
Що Ви могли б порадити Ользі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!