– Мамо, будь ласка, не приставай щоночі до тата!

Вчора 6-річна Іринка прийшла до мами із серйозною розмовою.

Вона їй заявила прямо:

– Мушу поговорити з тобою як з дорослою жінкою.

Люба тобі неабияк здивувалася такій категоричності своєї доньки. Та й цікавість брала своє.

– І про що таке серйозне ти хочеш зі мною поговорити?

Іринка трохи помовчала, а тоді додала:

– Про чоловіків. Про що ще?

Люба розсміялася.

– Ну, тоді треба казати про кого, а не про що. Ми про людей говоримо. Гаразд? 

– Мамо, ти мене плутаєш! Не про це зараз,- обурилася Іринка.

– Добре, більше не буду. Кажи, що там хотіла?

– Я переживаю за нашого тата,- опустила очі дівчинка.

– А що таке? Що з ним сталося?- стурбовано запитала Люба.

– Ну,- почала Іринка,- думаю, що його треба рятувати від тебе.

– Чого це?- засміялася жінка.

– Я думаю, що ти надто часто почала чіплятися до нього вночі.

– Про що це ти? А чого це ти не спиш вночі? 

– Я сплю, мамо. Але я все одно прокидаюся від татового голосу. Чую, як ти чіпляєшся до нього.

Любов аж в холодний піт кинуло.

– Ти його постійно розпитуєш про щось. То пізно вже, то спати пора, то ноутбук його тобі заважає. Але ж там його робота… У комп’ютері.Він нам звідти гроші заробляє. Чого ти йому заважаєш постійно?- насупилася Іринка.

Любов видихнула з полегшенням.

– Розумію. Твоя правда. Обіцяю, що більше так не буду. Це все, що ти хотіла сказати? Чи є ще щось?

– Ні, мамо. Це все. Я рада, що ти мене зрозуміла.

Люба посміхнулася, провівши доньку поглядом. Малеча побігла до вікна виглядати батька. А мати поснувала на кухню готувати вечерю для сім’ї.

А якого закінчення історії очікували ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!