Тиждень я пролежала в лікарні з кишковою інфекцією. Сина свого залишила на догляд свекрусі і гірко пошкодувала. Моєму Антону 5 років. Він чемна дитина, у всьому мене слухається і не капризує. Видно, Софія Андріївна хотіла й тут показати своє “я”. Не раз я бачила, коли вона приходила в гості, то дуже грубо обходилась з моїм сином. Не раз могла його й за лікоть шарпнути. А як Антон вилив на неї компот (мій син зробив це ненавмисно), то такий ґвалт зчинила, ледве я їх розборонила. Не хотілось мені залишати дитину з такою бабусею, та що мала робити? Мій чоловік Сергій працює в іншому місті, приїжджає тільки на вихідні.
– Це ж на кілька днів, – переконував він, – нічого ж не трапиться. Повір, я знаю маму, вона добре нас з братом виховала!
Але в мене серце було не на місці. З лікарні я часто телефонувала сину, та свекруха інколи й трубки не підіймала, а як почую голос сина через телефон, то Софія Андріївна одразу перерве розмову:
– Знову твій син кудись пнеться! Місця собі шукає!
– Мамо, чому ти так довго хворіла? Бабуся мене била, – так син мене зустрічав з лікарні. Я була шокована. У дитини з’явились синці на тілі, я ж його ніколи так не “виховувала”. Одяг на Антону був брудний, футболка не першої свіжості, шорти з якимось незрозумілими плямами.
Перший вечір він дуже плакав і на мить не хотів мене відпускати. Я й дивувалася, Антон був у мене уже самостійним. Звідки ж такий стрес у дитини?
– Мамо, а ти зі мною пограєшся? Бо бабуся Софія не хотіла і на вулицю не виводила, а там мої друзі.
Надворі погода спекотна, але ж можна було хоча б ввечері погуляти з сином. Та це ще було пів біди. Якось, коли в Антона зламалась машинка, я почула від нього лайливе слово. Я одразу подумала, де він цього навчився? Чи, може, десь на вулиці? І тут мені на думку прийшла свекруха. Авжеж, це ж вона навчила мого сина матюкатись! Довго я пояснювала Антону, що так не гарно. А дитині ж дуже не поясниш у такому віці, бо чим більше забороняєш, тим більше вона повторює. Коли я розказала про все Сергію, він навіть відпросився з роботи, щоб приїхати.
– Яку ж я помилку зробила, що довірила сина твоїй мамі!
Ще ніколи я не бачила Сергія таким розлюченим. А Софія Андріївна і тут знайшла собі виправдання:
– То я його ще мало била!
Скоро завершується відпустка, а я не знаю, як маю сина в садок відправити. Такий стрес в дитини. Хіба звернутись до психолога?