Тиждень тому до нас приїхала свекруха, Юстина Дмитрівна. Вона вже років 20 точно кочує по тій Європі в пошуках роботи. Працювала і в Німеччині, і в Франції, і в Польщі. Зараз вже осіла в Італії, курортне містечко Анкона.
Я знаю, що пані Юстина туди поїхала заробляти гроші. Адже колишній чоловік її покинув з двома маленькими синами на руках. Моєму Олегові тоді було рочків 4, здається. А молодшому Оресту 2. Тому от вона залишила їх бабусі в селі на поруки, а сама зібрала валізи та поїхала. Чоловік розповідав, що мама дуже рідко поверталася в Україну. Її не було ні на його дні народженні, ні на випускному.
І от минули роки. Зараз у нас все з Олегом добре, я народила двох дівчаток – Соломію та Софію. Чоловік має власне СТО і там же працює майстром. Всіляко намагається втримати бізнес на плаву. Я поки що в декретній відпустці, але роблю подругам та сусідкам манікюр вдома. Ну ті 300 гривень ніколи не бувають зайвими.
Не дивлячись на те, що родичка працює закордоном, але на все ми заробили самі. І на квартиру, і на машину та сервіс. Ми все одразу зрозуміли, що від пані Юстини грошей не дочекаємося. Адже коли ми ще розписувалися, то просили її позичити гроші на ресторан.
“Ой, діти, ви що, я не маю стільки вам дати” – дорікала у слухавку свекруха. Ми взяли кредит. А через місяць пані Юстина подарувала Оресту дорогу машину на 18-річчя. Ось тому ми зареклися в неї нічого та ніколи не брати. Бо не дасть!
Навіть свою молодшу невістку вона любить, наче доньку. Висилає їй дорогі подарунки з Італії, модні сумочки та взуття. Звісно, продукти також передає, у них потім холодильник не зачиняється. Племінники навіть цього літа їхали до бабусі на море відпочивати. У них також гарні футболочки та штанці, машинки на пульті керування чи роботи.
І декілька днів тому пані Юстина приїхала додому. Зараз живе в Ореста та Каті. Нас запросили у гості, аби відсвяткувати приїзд. У нас зараз трохи складно з фінансами, адже старшу доню до школи треба зібрати, купити портфелик новий, форму. Бо зі старої вона вже підросла так добряче.
Однак, не пошкодували гроші та купили їй гарний годинничок, онуки намалювали родину. Свекруха подякувала і дала дітям по 20 євро.
З Італії пані Юстина привезла вина, хамон, сири, багато тунця, якісь соуси песто та з часником, консервацію. Накрили стіл, почали гоститися. Свекруха так захоплено розповідала про свої заробітки. Донька Соломія тоді гралася з племінниками в іншій кімнаті. І якраз свекруха та Катя відійшли на кухню, чоловіки пішли на балкон про щось говорити, аж раптом – Соломія приносить мені коробку:
– Мамо, дивися, ми гралися у піратів та знайшла скарб!
– Доню, де ти це взяла?
– Мамо, там багато жовтих папірчиків. То скарб!
Я взяла коробку і побачила що там дійсно дуже багато євро. І на кришці пише маркетом “6 тисяч 550 євро на квартиру”.
І тут якраз у кімнату зайшла свекруха:
– Ой, а що це ви у мої речі заглядаєте?
– Діти гралися, знайшли цю коробку. А звідки ці гроші? На що вони?
– Тільки ти нікому не кажи. Катя та Орест хочуть купити побільшу квартиру, бо невісточка вагітна 3 дитиною. І я вирішила їм допомогти. Ну тут їм дійсно буде тісно. А так вже третій малюк народиться і вони переїдуть.
Мені стало дуже неприємно після почутого. Ми посиділи ще годину, а потім поїхали додому. І вже в машині я аж розплакалася та про все розповіла Олегові. Він також був в шоці від почутого.
Я не розумію, чому свекруха робить таку різницю між нами та молодим сином? Ми на таке не заслужили!
Що б Ви могли порадити нашій читачці? Варто про це серйозно поговорити зі свекрухою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!