Я працюю в Італії майже 10 років. Адже тут, в Україні, на зарплату вчительки важко прожити, ви ж мене розумієте. І одразу сказала дітям, що я їду заробляти гроші собі на спокійну старість, а не на їх забаганки. Вони з розумінням віднеслися, адже дорослі люди, мають свої сім’ї та живуть окремо.
Звісно, інколи висилала їм якісь гостинці. Ну, наприклад, макарони, олію, каву, солодощі для онучків. На дні народження перекидала на їх картки по 500 євро – такий подарунок від мене. Колись у мене був будинок у селі, перейшов у спадок від покійної бабусі. Я не стала з ним церемонитися, щось міняти. Взагалі не планувала туди переїжджати, тому продала будинок та ділянку. І гроші віддала дітям порівно, кожному по 20 тисяч доларів. Донька Олександра на ці гроші купила собі з чоловіком квартиру, син Тарас – машину.
Я гадала, що мої діти вже самостійні та можуть дати раду з грішми. Однак, дуже помилялася.
Минулого місяця до мене зателефонувала сусідка, пані Галина. Ми інколи любимо з нею поговорити, кожна пожаліється на своє життя.
– Вчора до мене твоя Саша приходила. Просила позичити тисячу гривень.
– А як це?
– Хіба ти не знаєш?
Виявилося, що доньку звільнили з роботи ще влітку. Працює зараз тільки її чоловік Дмитро, але в нього нема стабільного заробітку. То він піде охоронцем на якийсь склад, то водієм таксі. Попрацює місяць від сили і піде геть. Бо каже, що то “не його справа”. А чоловікові, на секунду, вже 35 років, у нього є жінка та дитина!
– Саша взяла декілька кредитів. Я не знаю, чи твій зять в курсі. Вони зробили новий ремонт у квартирі, купили нову техніку, фірмову, сина віддали на якусь дуже дорогу секцію футбольну у місті. Зараз ще планують купувати машину. Але до неї вже декілька разів колектори телефонували та погрожували, що заберуть квартиру, якщо вони борг не виплатять.
Мені стало так соромно перед сусідкою, що вона знає про такі проблеми у родині. Не могла спокійно спати, адже постійно переживала за доньку. І де був її розум, коли вона взяла 3 кредити у банку? Ще й відсотки шалені виявилися! Сплю і бачу, як до них приходять колектори, забирають квартиру і вони живуть на вокзалі.
Тому я вирішила приїхати. Якраз зараз починається підготовка до свят, Новий Рік на носі, а далі ще Різдво. Зібрала речі, взяла відпустку, приїхала додому. Тихцем поміняла зароблені євро та погасила всі кредити своєї Олександри. Вийшло приблизно 5 тисяч євро.
Однак, то було б трохи несправедливо стосовно мого сина Тараса. Тиждень тому прийшла до них у гості, поки невістка гралася з донечкою, я тихцем дала Тарасові 5 тисяч євро.
– Мамо, це що? Навіщо? Не треба!
– Ні, синку, ти бери. Можеш їх у банк покласти, нехай у тебе будуть.
Тарас мене міцно обійняв та подякував. І я не прогадала, гроші їм дійсно були потрібні – невістка Неля давно хотіла собі машину купити. Бо возити доньку зі школи у гурток, потім забирати. У Тараса була машина, але він працював, тому невістка з дитиною тіснилися у маршрутках. До речі, авто взяли не дороге – стареньке “Рено”, невеличке.
Тільки от Олександра пронюхала про машину, адже на днях побачила Нелю за кермом. А вона промовилася, що то я гроші дала.
– Мамо, і як це називається? Я бачила Нелю, вона казала, що ти дала гроші на нову машину!
– Так, а що тут такого?
– А мені? Я твоя донька, ти мала мені в першу чергу дати гроші! А ти їх чужій людині подарувала!
– Доню, але я погасила тобі всі борги, аби квартиру не забрали. І Неля не чужа мені людина.
– Це взагалі інше! Я тебе не просила мені кредити платити, ми б самі впоралися. Але зате тепер у Тараса та Нелі по машині, а в мене нічого. А ти подумала, що нам також вона була потрібна? Дуже гарно ти мене обділила, нічого не скажеш!
Тепер Олександра до мене не телефонує, навіть двері не відчиняє. Заборонила з онуком бачитися і не хоче взагалі спілкуватися. Якось я побачилася з її Дмитром, то він заявив “будуть гроші – будете бачитися”. Видно, що Олександра йому добре мізки промила.
Тарас та Неля мене заспокоювали, мовляв, перебісяться та ще самі будуть просити вибачення. Але мені так боляче, адже я допомогла доньці вибратися зі злиднів, закрила всі її кредити, постійно висилала продукти. А вона зі мною так нахабно вчинила!
Тепер сиджу і думаю – а що робити далі? Зі спокійною совістю їхати до Італії вже вийде, бо я там собі місця не знайду. А раптом Олександра знову якийсь кредит візьме?
У мене в запасі є ще декілька тисяч євро, може, віднести їй гроші? Але яка гарантія, що вона не витратить їх на якісь дурниці. Тим паче, у неї нема водійських прав – то навіщо заїкалася за машину? Боюся довірити таку велику суму доньці, адже вона дуже безвідповідальна.
Але такий вчинок може взагалі зруйнувати нашу родину. Олександра вже й до Тараса дзвонила, дорікала, що він у мене гроші вимагає!
Розумію, що в Італії ще встигну заробити гроші. Однак, мені вже за 50, я не молода. Планувала там ще декілька років попрацювати, відкласти гроші на спокійну пенсію. Взагалі тепер не знаю, що робити. Можливо, у когось була схожа ситуація та можете порадити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!