Ольга Олександрівна виховала чотирьох дітей: 2 синів і 2 дочки. Чоловік їй не допомагав. Жив своїм життям. Жодної турботи до дітей не проявляв. А коли якась проблема, одразу біг в кущі. А вона ж жила заради дітей. Думала, виростуть, оцінять її старання.
Ішов час, діти вже дорослими стали. Бачитись менше почали. Спілкуватись теж. Оля на 10 років в Італію на заробітки поїхала. В неї не було іншого вибору, дітей треба було на ноги ставити, а на чоловіка надій ніяких не було.
Тому знайшла роботу по догляду за перестарілою жінкою. А жінка хоч мала 90 років, та життєвий досвід і світлий розум не підводив її. Тому й казала вона Ользі більше дбати про себе, про своє здоров’я. Бо діти не оцінять її старань, розтопчуть, проігнорують.
Та Оля не слухала її. Усі зароблені кошти віддавала дітям.
– У мене їх аж четверо, – стверджувала Оля. – Як не сини, то дочки точно допоможуть, – була переконана вона.
Того дня у неї було день народження. Вона страшенно хотіла зібрати дітей за одним столом, обійняти їх, почути слова вдячності.
Вони сиділи за столом, який накрила Ольга Олександрівна. Байдуже поглядали то один на одного, то на матір. Та все розпитували, коли вона дім збирається продавати, їм же гроші потрібні.
– А в Італію, коли назад? – спитала Марія, старша донька.
– Не повернусь більше туди: здоров’я підірване, сил немає. Та й з вами хочеться набутись… – пояснила Ольга і з ніжністю глянула на дітей.
– Чому це? Он Свєтки мама, на п’ять років старша від тебе, а ще досі висилає гроші з-за кордону.
З очей потекли сльози. Та діти не розуміли, як боляче ранили матір. Вони жадають лише її грошей, а не її самої. Пригадались слова мудрої італійки: “Ти ще пошкодуєш, що не послухала мене, але буде пізно”.
Ніхто навіть не пригадав, що у мами сьогодні день народження. Вона не дочекалась жодного подарунка чи теплого слова.
Поїли, зібрали гостинці і поїхали додому.
Оля довго проводжала їх поглядом. А потім схопилась за серце і впала на підлогу.
Наступного дня її знайшла сусідка, яка зайшла спитатись, як вона з дітьми посиділа. Та не було вже кого питатись…
А як ви вважаєте, чи варто дітям допомагати грошима?
Вибачте. Даних поки немає.