Мені 65 років, наче ще не стара, але діти вважають, що мені вже в житті нічого не потрібно. Лише пироги пекти та з онуком сидіти. І ні, я зовсім не проти цього, але так хочеться ще своє життя мати. Часом чую, як за кордоном пенсіонери розважаються, подорожують, навіть на танці ходять. Днями говорила з подругою з Італії.
– Ти такий гарний вигляд маєш! Більш як 40 не даси!
– А ти купи гарний одяг, косметику, піди в салон – і себе не впізнаєш. Тут жінки доглянуті!
– А як я можу? Синові треба допомагати, їм важко. Кожну зайву копійку їм даю.
– От і дарма! Перестань це робити. Виділи час на себе. Я ж бачу в соцмережах. Твої молоді що не день – в ресторанах та по курортах катаються. Це так вони бідують?
– Їм жити хочеться на повну, розумієш? Ми ж теж молодими були.
– Коли ж ти собі так гуляти дозволяла? Розкажи!
Я замислилась. А й справді, ніколи я зайву копійку на розваги не витрачала. На все шкодувала. А працювала важко зі студентських років. Ніколи навіть на лікарняний йти собі не дозволяла, в декреті лише рік була. Молоді зараз зовсім інакші. До війни щороку закордоном відпочивали, зараз в Україні розважаються.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Син Микола працює, та не переробляється. Звик, що я щомісяця гроші підкидаю. Днями телефонував і питав, чи можу три тисячі дати, на щось важливе. Я обіцяла дати. Та після розмови з подругою замислилась. Може настав час про себе подбати?
І ось днями приїхав мій син з онуком.
– Мамо, ми з Оксаною на Буковель з друзями їдемо. Вже номера заброньовані. Посидиш з малим три дні?
– Ні, синку, не можу.
– Чого це?
– Не виходить, в мене інші плани.
– Які ще? Не хочеш – так і скажи.
– Не хочу і не можу. А ти просив три тисячі на поїздку?
– Та ні.
– То якраз зекономиш, бо я лиш одну можу дати.
Микола образився і пішов геть. Я не намагалась наздогнати. А на вихідних пішла в СПА на цілісінький день. Відчуття неймовірні. Також записалась на йогу. Тепер я житиму інакше. Я не відмовляюсь від дітей, просто хочу ще пожити. Можливо, навіть чоловіка зустріти. Я не проти знайти друга, з яким можна старість зустріти.
Скажіть, маю я на це право чи мушу жити для дітей? Як правильно?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!