Мою життєву історію унікальною точно не назвеш. Все дуже банально… Чоловік кинув мене з двома дітьми і пішов до іншої. Доньками, звісно, він не цікавився, тому мені довелося ставити їх на ноги своїми силами.
Зізнаюся чесно, було дуже важко. Ночами ревіла в подушку, щоб нікого не розбудити. Грошей не вистачало на нас всіх. Дівчатка росли, їм хотілося гарно вдягтися, отримати в подарунок новий телефон, а я не могла собі дозволити такої розкоші.
Отоді й наважилася їхати на кордон. Покидати своїх близьких зовсім не хотілося, але хіба у мене був інший вихід?
До кінця життя буду вдячна своїй мамі, яка мене підтримала, взяла дітей на себе і пообіцяла, що про все подбає.
За той час я важко гарувала на полі. Іноді про ті дні й згадувати не хочеться. Міцним здоров’ям і витривалістю я ніколи не могла похвалитися, тож можете собі уявити, як мені там було.
Але я знала, заради чого працюю. Відкладала кожну копієчку, щоб в моїх дівчат була гарна освіта і світле майбутнє.
Але все пішло не за планом…
Спершу захворіла моя мамуся. Бідолашна трималася до останнього, але коли зовсім злягла, мені довелося повернутися додому.
Всі гроші витратила на її лікування. Готова була останню сорочку з себе зняти, аби тільки моя найдорожча жила.
Нічого не вийшло… Я не знала, як жити без неї далі. Вона була моєю єдиною опорою, єдиною розрадою. Як би сумно мені не було, але я розуміла, що маю взяти себе в руки заради дівчат.
Повернулася до Італії. Продовжила збирати гроші. На той момент доньки якраз вступили до вишів, тож треба було надсилати кошти на оплату навчання.
Хто ж знав, що через рік молодша донька влаштує мені справжній сюрприз:
– Мамо, я заміж виходжу!
– Що? Але ж тобі тільки 19 років! А як же навчання?
– Яке навчання, коли в мене такі почуття?
Я не зраділа такій новині, бо бажала Аліні іншої долі, але ж серцю не накажеш…
Все було б нічого, якби після її весілля моя старша Марічка не почала щодня мені телефонувати зі сльозами і скаргами:
– Мамо, вони мене витісняють, роблять все, щоб я переїхала. А куди ж я подінуся?
Виявилося, що в моїй квартирі вже на повну хазяйнує свекруха із зятем. Ремонт затіяли без мого відома, а Аліна й словом не обмовилася, коли телефонувала.
Не могла я залишити Марійку напризволяще. Довелося приїхати і в усьому розібратися.
Замість того, щоб почути вибачення, я вислухала купу претензій.
– Ви ж із заробіток тільки повернулися. От і купіть собі зі старшою донькою квартиру і живіть щасливо. А в цій мій синочок з Аліною житиме.
Такої нахабності я стерпіти не могла. Виставила сваху за двері і не шкодую.
Аліні дала трохи грошей на оренду квартири – вона тепер заміжня, то й нехай чоловік її забезпечує. А ми з Марічкою будемо в моїй хаті жити… І ніяк інакше!
Чи правильно вчинила жінка?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.
Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!