Скільки знаю свою донечку – вона завжди мріяла про власний будинок. Збирала Марина на нього довго й нудно, але до своїх 30 років потрібної суми так і не нашкребла.
Та і як це зробити на зарплату медсестри? На ті гроші аби з голоду не опухнути! І я б їй рада чимось помогти, але й сама ледь кінці з кінцями звожу.
І от через це все у нас нещодавно виникла не дуже приємна ситуація…
Марині запропонували придбати дуже хорошу хату. Від центру вона, звісно, далеченько, але ж і ціна людська! Сказали, такий варіант раз на життя випадає, тому упустити таку можливість не можна.
Я з цим погодилась і стала думати, де б взяті ті чортові гроші.
– Мамо, може б ми бабину квартиру продали? Чого ж вона там простоює? – запитала якось мене донечка.
А я і сама вже про ту квартиру думала. Вона нам із сестрою дістала від мами у спадок багато років тому. Там не живе ніхто зараз, бо будинок той старий дуже, та і ремонт робити треба. Усе ніяк руки не доходили.
Продати її теж рука не піднімається – це єдина пам’ять, яка в нас про маму лишилась. Вона нас сама виховувала, пішла рано, не встигли ми з нею набутися…
Дивишся отак на стіну – а вона розмальована, бо в нас із сестрою якраз тоді нові олівці з’явились. Глянеш на стільці – а в пам’яті одразу пісні, які нам мама за вечерею співала. Там навіть запах такий рідний, якого більше ніде у світі не почуєш!
Сестра моя за кордоном живе, їй та квартира триста років не треба. Сказала, як треба гроші – то чого його й думати.
А я не можу… Таке відчуття, наче це остання ниточка, яка з мамою мене і досі пов’язує.
Застрягла я тепер і не знаю, що робити: прощатися з минулим чи відмовити єдиній донечці в допомозі? Часу не так багато, а рішення прийняти я не можу…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Продати квартиру чи нехай донька сама заробляє?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!