– Мамо, тобі що, нема куди євро зароблені віддати, що про такі дурниці думаєш? – Це не дурниці, а допомога твоїй бабусі! Вона ж тебе стільки років доглядала!

Я з 2010 року працюю в Бельгії. Влаштувалася в готель покоївкою. Ну а яку роботу ще шукати в країні, де ти навіть мови не знаєш? Тим паче, у готелі постійно море туристів, всі приїздять у Брюссель на відпочинок. 

У готелі завжди знайдеться купа роботи. То треба поприбирати в номері, зібрати брудну постіль та застелити нову, вікна помити, протерти пилюку, зібрати сміття. До речі, найбільше безладу та хамства було якраз від росіян та білорусів, а от італійці, французи чи німці до мене дуже добре ставилися, часто залишали щедрі чайові. 

Знаєте, за стільки років я вже звикла до Бельгії, вивчила мову, знайшла тут багато подруг-заробітчанок. Однак, розумію, що скоро треба буде повертатися в ріднесенький Тернопіль додому. Там на мене вже чекають дітки, онуки. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я опинилася на заробітках саме через гроші. Тоді мене звільнили з роботи і я не знала, як дітей прогодувати. Станіславу на той момент було 14, а Ярині тільки 9 виповнилося. Зі своїм колишнім чоловіком я давним-давно розлучилася і не отримувала від нього ніякої фінансової допомоги. Навіть дітей зі святами не вітав.

Тому за дітками наглядала моя мама, поки я працювала в Бельгії. Як ти мені не було важко та сумно на чужині, але ці страждання принесли свої плоди. Я купила синові хорошу квартиру в новобудові, оплатила весілля і дала молодятам ще пару тисяч євро на ремонт. Коли у Стаса і його жінки Віри народилися дітки, то я щомісяця надсилала їм пакунки з одягом, дитячими сумішами, памперси та різні дрібнички. 

А рік тому ще й доньці купила гарну квартиру, також у новобудові, неподалік від міського озера. Ви ж розумієте, що то центр міста і така квартира не коштувала 10 гривень. Але для рідної донечки мені нічого не було шкода. Тим паче, в країні така складна ситуація, ціни на все ростуть, а зарплати ні!

На жаль, цього разу я не змогла приїхати додому на Новий Рік та Різдво. Адже у туристів то такий час для подорожей, відповідно, у готелі було море роботи. І тільки 10 січня мені дали добро, аби поїхати додому, провідати рідних. Стільки подарунків купила, що зі мною навіть водій автобуса сварився, бо інші пасажири не могли свої речі поставити, місця не вистачало. 

Добре, що на кордоні нас довго не тримали, і вже за 19 годин я нарешті була вдома. Не дивлячись на шалену втому та біль у спині, я крутилася біля онуків, як дзиґа. І на ручки всіх підіймала, крутила, підкидувала, гралася у хованки. Звісно, кожен отримав від мене великі пакети з гостинцями. Доньці та синові дала по тисячу євро, аби собі мали на якісь заощадження. 

Квартира моєї мами, на жаль, зараз у дуже поганому стані. Тут ще стара чехословацька стінка стоїть, де-не-де дошки на підлозі затерлися та скрипіли, дверцятка у шафках хиталися та не могли нормально зачинитися. Ще й минулого року сусід зверху затопив, на стелі залишилися патьоки та жовті плями. 

Пошепки

І я вирішила, що буду відкладати гроші мамі на ремонт, постараюся десь перед Великоднем привести квартиру до ладу. 

Цими планами поділилася з дітьми за столом. Однак, ні Стасові, ні Ярині така ідея взагалі не сподобалася:

– Мамо, нащо ти зараз будеш витрачати гроші на такі дурниці? Нормальний там ремонт, баба так все життя жила і не жалілася. 

– Та! Тим паче, то стара хрущівка, там все треба зносити і робити капіталку. 

– Діти, ну а що ви пропонуєте мені робити? Залишити бабусю в таких жахливих умовах? 

– Ну в тебе є ще ми та онуки. Краще нам допоможи. 

– Хіба я вам мало допомогла? Квартири купила, гостинці привожу, гроші даю. І вам цього мало?

Діти до вечора доказували мені, що робити ремонт – то погана ідея. Бо “бабуся у таких умовах нормально живе та не жаліється”. Мене дуже шокувала така нахабна поведінка дітей. Я ж хочу допомогти не чужій людині, а старенькій бабусі. У моєї мами і так пенсія маленька, а вона ще й має проблеми з нирками. 

І якщо вони зараз від рідної бабусі відвернулися, то де гарантії, що і мене на старості років не кинуть? Будуть жаліти кожну копійку на моє здоров’я…

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector