У моєї свекрухи є молодша сестра, Люба. І в них велика різниця у віці, Любка старша від мого чоловіка Олега всього на 4 роки. Так що можна сказати, що Люба для Ольги Василівни не як сестра, а як маленька донечка. Адже бабусі Галини не стало декілька років тому.
Вони досі живуть разом у двокімнатній квартирі на Левандівці. І от свекруха думає, що ми з чоловіком повинні забезпечувати їх.
Мої батьки мають в селі велику господарку. Ну і чисто з ввічливості я передавала їм сметану, молоко, консервацію. Ну чого будуть купувати в магазині, хай краще домашні продукти скуштують. Тим паче, то моя мама робила від щирого серця. Мені не шкода.
Однак, пані Ольга наче вже ввійшла в кураж. Думає, що ми їй винні все на світі. Я нещодавно купила новий пуховик на зиму і похвалилася перед родичками.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ой, яка краса. Слухай, а у вас з Любкою один розмір.
– Так, здається.
– Тобі цей колір не личить. Ти краще мені перепродай, Любка ходитиме. Але я гроші тобі потім віддам.
Я повірила свекрусі на слово. Пуховик недешевий, коштує 2 тисячі гривень. І тиждень свекруха не приносила гроші. А коли я нагадала – то сама почала кричати “Ми що, не рідні?!”, “Тобі гроші важливіші за свекруху?!”. Я не хотіла з нею псувати стосунки, тому забула про борг.
Свекруха взагалі могла просто приїхати до нас додому і “позичити” речі. Брала шампунь та маску для волосся, бо ми з Любкою білявки. А це дуже дорогі засоби, купувала в професійному салоні краси. Продукти само собою забирає, бо жаліється, що в магазині все дороге. Ми з чоловіком не раз пропонували фінансову допомогу. Нам не важко давати їм хоча б 5 тисяч гривень щомісяця, ми досить добре заробляємо.
Вже навіть погрожувала чоловікові, що поставлю охорону та не пускатиму свекруху у гості. Бо таке враження, що родичка нас просто обкрадає. Дякую, що хоча б моє золото та срібло не забирає.
Але моє терпіння нещодавно закінчилося. А все через звичайну сумочку. У куми було день народження, робила святкування у ресторані. Я мала яскраву сукню та чобітки, але не вистачало гарної сумочки. Отримала на роботі премію та вирішила якраз купити сумочку. Потішу себе, настрій підійму.
Заплатила тисячу гривень, не багато і не мало. Наступного дня приходжу додому – а сумочки нема! Спершу перелякалася, що загубила, забула в магазині. Навіть бігла до продавця та перевіряла, чи все купила. Мені спеціально показали відео з камер спостереження, аби точно переконалася.
Як виявилося, зранку до нас приходила свекруха. І помітила мою сумочку та тихцем “позичила”:
– Тобі шкода? У мене на роботі був корпоратив, я ж на вечір.
Я змусила повернути свекруху сумочку. І помітила, що ремінець порваний та заклеєний клеєм. Ну і декілька блискіток відпало. Так розлютилася, що сама викинула ту сумку. Чоловік відчував провину за витівку мами. Ну і ми поїхали в магазин, я вибрала найдорожчу сумочку за 4 тисячі гривень. Взяла, аби провчити свого чоловіка. Олег сумно зітхав, коли розраховувався на касі, але нічого поганого мені не сказав.
Цю сумку я бережу, на кожен день не одягаю. Бо, все-таки, шкода таку дорогу річ нищити.
І декілька днів тому свекруха знову прийшла “у гості”. Одразу залізла до холодильника, аби взяти домашніх продуктів. Мої батьки якраз передали сумку з села.
– Ой, то сметанка?
– Ні. Чого сюди руки пхаєте?
– Та просто взяти, смачне все…
– Вибачте, але мій холодильник – не безкоштовний супермаркет.
І на мій подив, Олег сам почав проганяти маму:
– Так, годі до нас ходити, як на базар! Я пропонував гроші, ти відмовилася. То, будь ласка, взувайся та виходи на вулицю.
Ось так ми посварилися зі свекрухою. Але, знаєте, нашій родині така сварка пішла на користь. Ніхто не приходить додому, не забирає речі. Нарешті я почала почуватися господинею у власній квартирі.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!