Команда “Пошепки” натрапила на відверту історію від читачки, яка ще раз доводить, що грошима любов дітей до батьків, на жаль, не купиш. Марія переконалася в цьому на власному досвіді. Прочитайте статтю і напишіть, що ви думаєте з приводу цієї непростої ситуації.
10 років тому я виїхала за кордон на заробітки. Іншого виходу просто не знаходила.
Раніше гроші до хати приносив мій чоловік, але з ним трапився нещасний випадок на будівництві, після якого він більше не міг нормально працювати.
– На що ми тепер житимемо, Марічко? – налякано питав чоловік. – Пробач мені, хіба ж я знав, що все так складеться.
– Ти що, Васильку? Ти ж ні в чому не винен! А за гроші не переживай — я щось вигадаю.
Нічого мудрішого не придумала, крім того, як їхати в Португалію разом з подругою. Спершу було дуже важко. Робота на заводі — справа не з легких, але я знала, на що підписувалася.
Гроші платили гарні. Я майже все пересилала своїм дітям і чоловікові. Собі залишала лише на їжу і житло.
Додому не приїжджала. Все ніколи було. Повернулася до рідних країв тільки тоді, коли дізналася про те, що мій чоловік відійшов до Господа.
Я не могла в це повірити! Я ж навіть з ним не попрощалася! Всі очі виплакала дорогою додому. Думала, дітки мене втішать, розрадять, але ж ні…
Вони взагалі не раді були мене бачити.
– Мамо, ти коли назад?
– Ніколи. Я назавжди тут залишаюся. Чим могла — тим вам допомогла. Далі вже самі.
– А де ж ти тут жити зібралася?
– Як це? Та в будинку нашому! Два поверхи для кого вибудували?
– Мамо, та нам з братом ледь простору вистачає. Може, ти сьогодні в літній кухні переночуєш?
Погодилася, а що було робити? Сама розумію, що погано виховала власних дітей, які не знайшли для мене місця у величезному будинку, який поставили за мої кровно зароблені.
Дякувати Богу, що я мала свої заощадження. Утеплила собі свою літню кухню, купила телевізор, живу тепер, як пані.
На дітей зла не тримаю. Виховала матусиних синочків, а тепер от мушу плоди пожинати…
А як би вчинили Ви, якби опинилися на місці Марії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.
Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!