Не знаю, як я до такого докотилась. Мій Микола зростав таким добрим хлопчиком. Завжди мені в усьому допомагав, підтримував. Я вірила, з нього будуть люди.
У 23 роки син одружився. Надія була досить доброю та ґаздовитою. Я тішилась, що маю таку невістку. Та вже за рік в них почались проблеми. Молоді постійно сварились. Син мало заробляв, його дружину це дратувало.
Мені було шкода, що все так. Не всім щастить знайти гарну роботу, а у сина ще й характер такий, що не терпить несправедливість, того часто не мириться з керівництвом. Я намагалась допомагати молодим, та цього було замало. Минуло чотири роки та Микола розлучився. Він переїхав до мене. Прийняла, це ж моя єдина дитина.
Жити з дорослим сином було не просто. Вечорами він полюбляв випити пива, а вдень спав, або сидів і дивився телевізор. Згодом мене відправили на пенсію. Прожити за 6 тисяч двом дорослим людям виявилось не просто. Половина грошей йшла на комунальні, а решти ледве вистачало на харчі.
І ось якось син мені заявив:
– А чого б тобі не знайти роботу. Ти можеш мити підлогу в під’їздах за гроші. Подивись на нашу сусідку бабу Катю, вона непогано заробляє.
Прикро мені було це чути від свого безробітного сина. Та я все ж вирішила підробляти прибиральницею. Так минуло пів року і я помітила, що дедалі частіше мене турбував біль у спині. Все через важкі відра, котрі доводилось носити.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось після чергового робочого дня я поверталась стомлена додому. Зустріла ту ж сусідку Катю.
– Що з тобою?
– Спина болить.
– От скажи, нащо тобі це все? Маєш дорослого сина, нехай йде на роботу.
– Щось не складається в нього з роботою.
– А в тебе ж є дача, чи не так?
– Є.
– То переїдь туди, а квартиру здавай. За неї гарно платитимуть зараз.
– А як же Микола. Не схоче він в селі жити.
– Це вже його проблеми. Тоді хай заробляє і винаймає житло.
Повернувшись додому, я розповіла про цю ідею синові. Та він почав кричати.
– Яке ти право маєш? Це і моя квартира.
– Любий, я не можу мити під’їзди. Або ти знаходиш роботу, або переїжджаємо на дачу.
Образився мій синок. Не говорить тепер зі мною. Та я виходу не бачу. Скажіть, як мені бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!