Моє життя важко назвати щасливим. Я сама з села, звикла до важкої роботи. Та робила все, але вирватись в люди. Вивчилась на бухгалтера, згодом отримала роботу, а тоді й зустріла свого Сергія. Він був міським хлопцем з власним житлом. Та я вийшла за нього не через це. Справді закохалась.
Завагітніла мало не відразу, народився Стас. Тоді й почав мій чоловік пити. Він пропивав усі гроші, виносив дорогі речі з хати. Навіть мою весільну каблучку пропив. Згадую, як благала його:
– Схаменися, в тебе ж син підростає! Ти для нього за приклад!
– Ти тут права голосу не маєш. Радій, що живеш в цій квартирі. А будеш діставати – вижену.
Скільки разів я зазнавала принижень від чоловіка. Окрім пияцтва він ще й зраджував і навіть не вважав, що це проблема. Та я все терпіла, адже йти й справді не мала куди. Згодом в мене ще й донька народилась. Я зосередилась на дітях і їх майбутньому. Працювала заради них. Ніколи допомоги не мала від чоловіка.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Лесі куртка потрібна, дуже холодно вже.
– Нехай стару носить!
– Вона виросла зі старої.
– То продай стару і купи нову.
– Вона вже немає вигляду немає.
Жодної підтримки та допомоги. Все сама. Саме тому, коли серце Сергія не витримало постійного пияцтва, це стало для мене полегшенням. Діти тоді вже дорослі були. Стас працював, а Леся навчалася. Згодом син поїхав до Чехії на роботу, там і залишився. Донька ж вийшла заміж, та молоді не мали де жити та оселилися в мене. Я не була проти, донька завагітніла, хотілося допомогти.
Та якось я почула розмову зятя з донькою.
– Ти мусиш вмовити маму залишити нам квартиру. Нащо їй в місті жити? Нехай їде на дачу, квіточки саджає.
– Я так не можу, вона ж така до нас добра.
– Еге ж, будеш бачити, ще зіпсує нам життя. Ніколи ще молоді не жили добре з батьками.
Сльози мені на очі навернулися. Думала відразу зібратися і поїхати. А тоді вирішила, що це не справедливо. Я все життя дітям віддала, чого маю жити без води та санвузла в хаті?
Я вдавала, що нічого не чула. Та вочевидь розмови за моєю спиною й далі тривали. Згодом донька народила. Я їй в усьому допомагала. Та моя присутність дратувала зятя. Він не втрачав нагоди, аби мені нагадати, що я псую їм життя. Помітними стали й сварки молодих. Донька ходила увесь час засмучена.
– Доню, що не так? Щось трапилось?
– Мамо, ти мусиш поїхати на дачу! Нам тут тісно. Інакше мій чоловік піде. Він так сказав.
– Але ж там зовсім хата стара, холодно і від міста далеко. Як я там житиму? Чи тобі мене не шкода?
– Тоді шлюб мій розпадеться.
Такого я точно не очікувала. Я попросила дати мені час, доки свята, щоб подумати. Та насправді ситуація жахлива. Я не знаю, як бути. Маніпуляції зятя не справедливі. Доньку шкода, та чи буде вона щаслива з такою людиною?
Скажіть, залишати квартиру молодим чи ні? Як бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!