Моя мама завжди була складною людиною. Вона схиблена на контролі. Все життя тато і я виконували усі її накази, у нас вдома було, наче в армії – суворий порядок. А згодом батька не стало, я тоді саме навчався в іншому місті. А мамі було самотньо і важко.
І ось нещодавно я одружився. Я обожнюю свою Златку і ми мріємо мати велику сім’ю. Незадовго до весілля не стало моєї бабусі, і мама, її спадкоємиця, люб’язно дозволила жити нам у неї. Квартира невеличка однокімнатна, але дуже затишна. Ми зробили капітальний ремонт, дещо змінили планування і переїхали.
І все було чудово. Якби не одна дрібниці. Моя мама вирішила, що якщо вона нам віддала квартиру – то має повне право навідуватись в гості коли лише цього захоче. Вона залишила собі комплект ключів. Щодня приходила, зазирала в каструлі, а також в холодильних з ревізіями.
– Що ви взагалі їсте? Самі салати? Ти ще тут не блеєш, як козел?
– Мамо, ми намагаємось харчуватись корисними продуктами.
– Дивись, щоб проблем зі здоров’ям не було. Ти й так вже худий!
– А ти не думала, що занадто часто приходиш?
– Зовсім ні, інакше ви тут таке розведете. Мені й так щодня доводиться прибирати.
Ненька могла прийти навіть у вихідний день, і попередньо навіть не телефонувала. Це закінчилося тим, що Злата не хотіла повертатися додому. А найгірше сталося, коли я вирішив подарувати дружині кошеня, про яке вона так мріяла. І ось я все підготував і чекав, що Злата повернеться додому. Але раптом прийшла моя мама:
– Що це таке?
– Кошеня, я придбав для Злати! Кажуть, це ідеально тренує перед народженням дитини.
– Що це ви вигадали? Я не дозволяю тримати у квартирі кішку! Йди віднеси, де взяв.
– Мамо, але ж це наш дім!
– Я сказала. Негайно!
– Послухай, як на мене, ти надто часто до нас приходиш, ще й ніколи попередньо не телефонуєш. Краще віддай свої ключі!
– І не подумаю! Це моя квартира, захочу – ще й на ніч залишуся!
– Але ж ти руйнуєш нашу сім’ю!
– Я вам навпаки допомагаю.
Мама пішла геть і наказала повернути кошеня. Я чекав на дружину, та на серці було сумно. Я не знаю, що робити. Ми стільки грошей вклали в ремонт, невже тепер маємо переїхати? Крім того, це квартира все ж належала моїй рідній бабусі й вона б точно не хотіла, аби я її покинув. Але й жити так надалі не можна.
Порадьте, як бути? Як пояснити мамі, що нам потрібен власний простір?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!