У нашому селі не було жінки, яка хоча б раз не їздила на заробітки у Європу. Ну і зрозуміла, чому так робилося. Хіба в селі є гарна робота? Хіба то висока зарплата? І я сама бачила, які палаци будували сусіди на заробітчанські гроші, які у них були дорогі автомобілі та одяг. Повірте, на звичайну українську зарплату ніхто б ніколи такі статки не збудував.
Тому сама подалася в Італію на роботу. Працюю тут вже з 2013 року в сеньйори. Я їй і за няньку, і за кухарку і ще за прибиральницю. Роботи, звісно, дуже багато, але сеньйора щедра жінка та платить файні гроші.
В селі залишився мій син з мамою. Василь тоді закінчив 9 клас та вступив у коледж до міста. Син сам сказав, що буде доїжджати на навчання щодня маршруткою, а після пар допомагав по господарстві. Він у мене хлопець турботливий та роботящий, за будь-яку працю завжди брався.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я надсилала мамі гроші, раз на місяць збирала велику сумку – макарони, крупи, олії, консервація, солодощі та багато смаколиків.
Через декілька років син одружився. Невістка Олена з сусіднього села, її мати також заробітчанка. Зі свахою ми порівно оплатили весілля, замовили розкішний ресторан у місті та великий автобус для гостей. Ще й подарували від себе окремо гроші, я дала 3 тисячі євро.
І син тоді почав розбудовувати нашу хату. Поставив другий поверх з великим балконом, додаткова ванна з туалетом. Провів всюди теплу підлогу, гарні вікна з шумоізоляцією. Всі стіни ззовні оббив спеціальною деревиною, аби гарно виглядало. Ну це все робилося на мої грошенятка з Італії. Син мав якусь роботу на автобусі, невістка також працювала. Однак, вони б точно на свою маленьку зарплату такі хороми не збудували.
Так от, приїхала я в село на свята. Заходжу – а хату просто не впізнати. Велика шафа-купе з дзеркалом у повний ріст, торшери, розкішна люстра. По підлозі їздить робот-пилосос, сам все прибирає. На кухні мультиварка, посудомийка, холодильник під 2 метри. У вітальні плазма майже на всю стіну та зручний диван, там би людей 10 за раз помістилося.
Навіть штори у них на спеціальному пульті, які самі за кнопкою розсуваються та зсуваються. Весь двій засаджено ялинками, клумбами, якимись екзотичними деревцями та квітами. Син цього літа добудував альтанку з мангалом та банею. Знаєте, то не треба кудись їхати на відпочинок, бо наша хата – то суцільний курорт.
Ми повечеряли і я питаю сина, де буду ночувати, бо сильно втомилася з дороги. Я їхала майже добу та довго стояла на кордоні:
– Ма, тобі вже Олена все постелила.
– Де? Тут? А то ліжку зручне.
– Мамо, ну що ти вигадуєш. Ти поживеш поки в літній кухні.
Щоб ви розуміли, то навіть хатинкою важко назвати – одна кімнатка з маленьким туалетом. Там стоїть старий диван, які діти винесли зі своєї великої хати, телевізор з потрісканою підставкою та столик на 1 персону. Чисто якраз, аби я їла і пила.
Син тоді розщедрився, приніс до літньої кухні обігрівач, аби я не замерзла. Однак, мені так гірко було на душі, всю ніч проплакала.
То я так працюю закордоном, світу взагалі не бачу. А рідний син мене проганяє у стару хату? Та що йому заважало постелити мені у вітальні?
Я не вибаглива людина, добре ставлюся до діточок. Але от вони моєї помочі ніц не цінують…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!