-Мамо, ти що спиш? – Сергійко зайшов у кімнату і покликав матір. – Вставай, мамо! Але мати мовчала. Вже й молодша сестричка Аня прокинулася. А мама все спить. Раптом хтось постукав у двері. Ігорчик побіг відкривати. На порозі стояла сусідка, тітка Катерина. – Хазяї, ви що спите до обіду?! – діловито запитала вона. – Вже обід скоро, а у вас досі піч не гріє! Сусідка зайшла в кімнату і ахнула. – Марійко… – тільки й сказала вона. – Як? Ох, ти, Боже мій

У хаті було холодно. 9-річний Сергійко зібрався надвір по дрова –  потрібно було розтопити грубку. Це була справа Марії, але вона досі не підіймалась. Уже й хлопчикова сестра молодша Анічка прокинулась, плаче. “Мабуть, їсти хоче”, – подумав. Брат взяв кашку, яку мама варила для дочки ще вчора і почав нею годувати маленьку. А та продовжувала вередувати і плакати.

Хлопчик підійшов до мами, яка досі лежала у ліжку.

– Мамо, ти що спиш? Вставай, мамо! – але вона мовчала.

“Змучилась сильно, напевно” – думав Сергійко. 

Пішов шукати щось собі перехопити, адже відчув як у животі забурчало. Знайшов шматок хліба і трохи молока. Полегшало. В хаті ставало холодніше. Він взяв теплу ковдру і закутав у неї Аню. Сам одягнув тепліший светр.

– Мамо, ну чому ти не встаєш? Ми уже так змерзли! – починав хнюпити малий. Він не знав, що йому робити.

Аня знову плаче.. “Чому?”, – дивувався Сергій. Пішов читати їй казку. Ніби заспокоїлась і почала дрімати. Раптом у двері хтось постукав. Сергійко побіг відчиняти. То була тітка Стефа, їхня сусідка.

– Господарі! Вже обід минає, а у вас у пічці досі не топлено! Що ж ви тут позасинали чи що? – розверещалась стара.

Сергійко мовчав. Сусідка пішла у кімнату і ахнула…

– Господи! Марійко.. Марійко.. Що ж це ти..? Сергійку, бери свою сестричку і ходімо до нас, погрієтесь.. – шепотіла тітка Стефа.

Сусідка взяла дітлахів, відвела до себе додому і залишала зі своєю донькою, Тетянкою.

– Наглянь за ними.. Я біжу до тітки Наді.. і Олені треба сказати..

– Мамо, а що сталося? – питала донька.

Стефа сказала їй на вухо страшні новини, а дівчина аж жахнулась..

– Як? Вона ж така молода..

Сергійку потім ще раз показали маму. Вона була дуже красиво. У сукні. З квітами. 

“Але бабусям вона чомусь не подобалась, бо вони дивились на неї і плакали” – говорив до Стефи хлопчик.

Через декілька днів приїхав тато. Хотів забрати їх до себе, але потім передумав. Залишився в селі. 

– Тату, – говорив хлопець, – мама не зможе до тебе прийти. Її немає тут, вона на небо полетіла – він чомусь вважав, що тато цього не знає і його обов’язково треба попередити.

– Знаю, синку, знаю. Боже, як так, Марійко, чому ти мене залишила? Як я маю з цим впоратись?

Через декілька тижнів у їхньому домі з’явилась Катерина, батькова жінка. Вона казала, щоб діти її мамою називали. Аня могла так говорити, а Сергійко – ні. Він розумів, що вона йому не мама. Вона сварилась на нього постійно. Обурювалась, змушувала працювати – він не любив її.

Одного дня хлопець вирішив піти із дому. Поїхати у місто до бабусі. Тато чомусь її терпіти не міг, але Сергійко думав, що краще з бабцею, аніж з цією мегерою Катею. Зібрав рюкзачок, попрощався з Анею, пообіцяв за нею повернутись і пішов.

По дорозі його зустріла Таня, дочка тітки Стефи. Вона зрозуміло, що щось не те.

– Сергійку, постривай! Ти куди так?

– Я іду.. Ну гаразд, тільки вам скажу.. До бабусі своєї іду… Я не можу з цією мачухою жити. Вонга ненавидить мене.. І б’ю.. – хлопець впустив сльозу.

Тетяна була приголомшена. Їй стало шкода Сергія.

– Ходімо, поки що до мене, добре? Я тебе погодую, розкажеш мені усе-усе, так?

І він пішов. Йому стало так тепло, що хтось вирішив потурбувати про нього…

Тітка Стефа теж довідалась про цю ситуацію і не могла стояти осторонь. Зірвалась і побігла у хату до Михайла.

– Ах ти ж паскуда, що робиш? Чому за дітьми не слідкуєш? Ти свою Катьку приструнив би, а ще краще прожени її! Бо не буде вам добре і дитячі долі згубите! – кричала.

– Тітко Стефо, ти чого? Що хочеш від мене?

– Сергій твій де?

– Не знаю я , а що?

– От і я про те… Подумай добре над своїм життям! Ти відповідальний за Сергія і за Аню.

– А що накажеш мені? Самому їх виховувати? Їм матір потрібна!

– Матір! А не ця пройдисвітка!

– Чи ти мені жінкою станеш? Допомогти хочеш?

Сергійко обіймав Тетяну і питає:

– А ви можете бути моєю мамою? Ви такі добрі. Я хочу вас так називати..

Тетяна розчулилась. Вона не могла кинути цю дитину. 

Минуло пів року – Тетяна з Михайлом одружились і вона переїхала у його дім. Сергійко був на сьомому небі від щастя. У їхньому домі більше не лунали крики, не було скандалів.

Хлопчик пам’ятав маму Марію, але з кожним днем цей образ ставав все тьмянішим.. Проте він її не забував ніколи.

Невдовзі у Сергія і братик з’явився – мама з татом постарались.

Дружно прожили життя своє Уляна з Михайлом. Всіх дітей виростили, вивчили. І діти так свої сім’ї будували, щоб з повагою було все і з любовʼю.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector