Я сама заробітчанка і читала багато історій про поганих та невдячних дітей. Що ж, хочу сюди написати і про свою родину.
У Італії я працюю з 2009 року. Думаю, не варто говорити, яка була причина – то ж гроші! Треба за щось підіймати двох дітей на ноги, давати їм освіту, якесь гідне майбутнє.
Я сама з невеличкого смт на Львівщині. Роботи нормальної тут не було, як і зарплати. Колишній чоловік мене давним-давно покинув, кудись втік з коханкою. І тоді ж забрав всі наші заощадження з квартири, залишив мені хіба 50 гривень. Бачте, яка “щедрість” в нього була.
Тому знайшла в Інтернеті роботу десь закордоном, зібрала речі та поїхала у Сан-Марино. Так, як мови я не знала, то влаштувалася прибиральницею в готель. Звісно, не так я уявляла життя заробітчанки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
О 5 ранку прокидалася та одразу йшла мити підлогу на всіх поверхах, вікна, туалети, носила брудну постіль, наводила лад у номерах. Траплялися щедрі туристи, залишати мені чайові, 10 чи 20 євро. Але то переважно були українці, які приїхали в сезон на відпочинок. Ох, як би я тоді хотіла бути на їхньому місці.
Раз на місяць я збирала величезну сумку з продуктами, одягом та грошима і передавала автобусом до України. З дітьми тоді залишилася моя мама, вона краще знала, як розпоряджатися грішми. За декілька місяців заробітків ми вже зробили у квартирі гарний ремонт, купили нову сантехніку на кухню та у ванну. Діти так тішилися, що нарешті мають красиву кімнату.
Потім ще привезла дорогі телефони, ноутбуки, планшети і приставку, аби через телевізор грати ігри. Думала не тільки про матеріальне становище, але й про здоров’я. Мама щоліта їздила у Трускавець на оздоровлення, а я з дітками на море. Хотіла їм показати, який світ цікавий та великий. Бо я, коли була мала, то хіба купалася в озері чи в річці, а про море й мови не було.
Так і минуло вже 14 років. Я дала Сергієві та Олені все хороше для життя. Купила квартири, висилала продукти та гроші.
Декілька місяців тому моя мама почала важко хворіти, у неї відмовили деякі органи травлення. Я вже сама була ладна кинути ті заробітки та приїхати в Україну, аби допомагати матусі. Однак, діти заборонили:
– Мамо, ми самі допоможемо. Он в Олени медична освіта, вона краще знає, як бабусю лікувати.
– Та то такі страшні гроші коштують ті ліки. Я вам завтра на карточку скину..
– Ні, не треба. Ми самі будемо за бабусею по черзі доглядати. Не переживай, все добре.
І діти дійсно допомагали бабусі. Олена приносила ліки, прибирала, готувала. А Сергій оплачував операції, платив за комунальні послуги. Я була спокійна, бо розуміла, що моя матуся в надійних руках.
Декілька днів тому приїхала в Україну на свята. Добре, що на роботі дали відпустку аж до січня, можу спокійно та без поспіху провести час з рідними. Накупила стільки гостинців, що аж водій в автобусі сварився. Бо ледь всі пакети запхали в багажник.
Син мене зустрів на вокзалі, привіз додому, потім ще донька зайшла у гості. І поки онуки розбирали подарунки, я тихцем поставили на стіл товстий конверт з грішми:
– От, діти. Тут кожному по 2 тисячі євро.
– Навіщо?
– Як це навіщо? Просто так. Ти ж там хотів машину брати в кредит. Он, маєш на перший платіж.
– Ні, не треба. Ти краще ті гроші на себе витрати. Он, Олена з тобою завтра піде у салон краси, зробиш собі якусь гарну зачіску.
– Так, мамо. Ти маєш виглядати красунею на святі. І я вже всі страви майже зробила. Так що відпочивай.
Я аж розплакалася, коли почула ті слова від дітей та почала їх міцно обіймати. Не дивлячись на те, що я заробляю достатньо, вони не хочуть брати ні копійки. І коли вони встигли так швидко вирости і стати самостійними?
А цим грошам ми вже знайшли призначення. Після Нового Року я поїду з онуками у Буковель на декілька днів, відпочину.
Тому бажаю кожній заробітчанці такого щастя в родину. Адже це так добре, коли тебе діти цінують просто так, а не за гроші…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!