Моя старша сестра така безвідповідальна нахаба. Повірте, от якщо ви хочете сказати “ні, шановна, от я маю родичів!..”. Ні, мою Лільку ніхто не переплюне.
Школу закінчила так собі та ледь вступила до університету. Батьки постійно економили та навіть купували одяг у секонд-хенді, аби оплатити навчання. Але Ліля не раз приходила до мами та казала “ну там такий викладач, без конвертів не пускає”. І мама чи тато носили по 100 доларів, аби сестра хоча б мала “3” за сесію.
Ледь-ледь відівчилася 4 роки в університеті, але далі на магістратуру не хотіла йти. Може, воно і на краще, бо інакше батьки точно б загнулися. Хоча Лілька за освітою філолог, тільки от роботу за спеціальністю не поспішала шукати. Тільки через пару місяців завдяки родичці Ліля влаштувалася в салон краси адміністратором.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Чоловік у неї також наче гуляй-поле. Де вона того Романа знайшла – я в душі не гребу, чесно. За душею ні копійки, тільки старий Опель, який ледь їде. Працює охоронцем на якомусь складі, але позмінно. То день спить, а ввечері йде геть. Крім того, ще полюбляв грати онлайн ігри та дивитися футбол.
Ну і через 2 роки вони одружилися. На щастя, її горе-мужиньок мав однушку на Левандівці, куди сестричка переїхала. Мама Романа, Валентина Василівна, працювала в Італії та вкрай рідко приїздила до України. Якраз завдяки тому, що свекруха заробітчанка, Ліля отримала квартиру. Ну а наші батьки допомогли зробити там мінімальний ремонт.
Однак, я все ще вірила, що Ліля та Роман візьмуться за голову та почнуть нормально працювати. Бо не можна довго жити на тому, що пересилає свекруха. А коли сестра народила первістка Давидика, то мама постійно приїздила та допомагала з малим. І не просто погуляти та заколисати, а помити, переодягти, покупати! Бо Ліля мала руки з одного місця, чесно.
Тільки ні сестра, ні її чоловік не думали якось рухатися далі. За стільки часу навіть не відклали гроші на нову машину, аби поміняти того Опеля.
А зараз сестра заявила дуже “радісну” новину – Ліля знову вагітна. Звісно, в тій квартирі ледь місця для трьох було, а тут ще одна дитинка з’явиться.
Вчора прийшла до нас у гості, мовляв, хоче серйозно поговорити:
– Мамо, тату, ну ви самі бачили ту малу квартиру. Комірчинка, чесно!
– А що ти пропонуєш, донечко?
– Ми дзвонили до свекрухи та просили вислати гроші на нову квартиру. Але вона сказала мінімум рік чекати, аби вона ту суму назбирала. Я ж не можу дитині сказати в животику “почекай, твоя баба ще нам гроші не дала”.
– Лілечко, вона і так вам допомагає, як може, пожалій бідну жінку.
– Їй що, на майбутнього онука чи онучку байдуже?
– Не знаю, доню, ми вам якось допоможемо.
– Так от, за допомогу. Раз свекруха не може – то краще б ми з вами квартирами помінялися? Ви нам двушку, а самі в однушку.
Добре, що я сиділа на кріслі, інакше б точно впала:
– Ліля, ти взагалі здуріла? Ти маєш каплю мізків? Чи в тебе голова лиш для того, аби зачіску робити?
– Ти взагалі не пхайся. У мене скоро дитина буде, я маю думати, як нам далі жити.
– Та ти просто невдячна людина. Думаєш, що тобі все на голову має падати? Візьми своє життя в руки, стань відповідальною мамою!
Ми з сестрою почали так сваритися, Ліля аж образилася та пішла геть. Але, на жаль, мама і тато стали на бік Лільки і тепер думають, як допомогти молодій родині купити квартиру:
– Може, я хату в селі продам? А решту візьмемо в кредит.
– Мамо, альо, ти себе чуєш? Які кредити?
– Для Лілі. У мене скоро 2 онук буде, а вона от досі…
– Мама, годі сестрі одне місце підтирати! Бо вона до старості в тебе на шиї буде кататися!
Мені дуже прикро, що ніхто не може сказати Лілі “ні”. Бо вона потім захоче ще, ще і ще і ще і ще. Так всіх зажене в могилу через гроші!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!