З Петром я зустрічалася не більше декількох місяців, а згодом завагітніла. Мені всі тоді говорили, що він, окрім мене, має ще багато жінок, однак я була надто легковажна. Можливо, якби не ця небажана вагітність, то я б і не одружувалась. От після весілля ми жили не погано. Він постійно був на роботі, а мені наодинці вдома ще краще. Згодом я народила сина – Івана. Петро приходив з роботи завжди невдоволений, я розуміла, що ні він не щасливий в цьому шлюбі, ні я, ми з самого початку не кохали один одного.
Хоча він ніколи і не піднімав на мене руку, але ласкавої чи лагідної посмішки від нього можна було не чекати.
Коли Іванко ходив в садок, я дізналася про те, що Петро має коханку. Я здогадувалася про його інтрижки, але не могла припустити, що він почне будувати серйозні стосунки за моєю спиною. Це просто було зневажливо. Я не знала, що мені робити з дитиною. Одразу подзвонила до матері, спитала, чи можна перший час пожити в них.
Реакція матері мене шокувала, вона говорила зі мною так, ніби я збиралася скоїти, щось найгірше в житті. Почала згадувати про наш шлюб, що я клялася бути з ним перед Богом. Потім матір почала захищати Петра, який він у мене хороший, гроші заробляє, не б’є, а коханка – це таке, гуляють всі чоловіки. Це було жахливо. Додому я повернутися не могла, Петро згодом припинив давати мені гроші, бо він витрачав всі кошти на коханок. Ми стали жити, як сусіди – я спала з сином в кімнаті, а Петро – сам в спальні.
З кожної зарплати я почала відкладати невеличку суму, щоб мати фінансову подушку. З часом Петро став заробляти значно більше, але мене з Іванком не балував, казав, що ми надто багато витрачаємо. Згодом він придбав особняк за містом, купив хороший автомобіль. В нього було стільки грошей, а я при цьому відчувала себе бідною, як ніколи.
З роботи я звільнилася, бо важко було добиратися, а Петро давав гроші лише на найнеобхідніше. Я знову почала пошук роботи і влаштувалася секретарем. Чоловікові це дуже не подобалося, адже він не хотів втрачати владу наді мною. Щодня я летіла на роботу, як на свято, там у мене з’явилися подруги, друзі. Коли я відчула себе незалежною, то сказала Петру, що подаю на розлучення.
Він просто сміявся мені в очі: “Без мене ти не зможеш вижити. Ти хочеш жити під мостом з сином?” Але я перестала боятися. Я подала на розлучення і поїхала з Іванком в орендовану однокімнатну квартиру. Найгірше було усвідомлювати те, що зі своєї зарплати я виплачувала оренду, купляла сину речі, їжу і в мене залишалося більше коштів, ніж давав мені Петро.
Лише після розлучення я дійсно відчула себе щасливою! Не бійтеся приймати важливі рішення, життя надто коротке.
Чи правильно зробила жінка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
-
Я українка, подорожую та вже знаю, як відрізнити росіянина від інших туристів
Я вже 10 років працюю у туристичному агентстві. Інколи мене відправляю... -
Ранковий автобус «Мукачево — Івано-Франківськ». На одному з місць у навушниках мирно спить військовий… Тут ...
Ситуація наступна. Бачила на власні очі. В ранковому автобусі «Мукачев... -
– Звідки ви? – спитав поляк та витріщив на нас очі
У редакцію Пошепок потрапила цікава історія пана Віталія. Хоч і сталас... -
Українка в Іспанії осоромилась перед власниками, що її прийняли
Теж хочу розказати історію.Чула від своєї знайомої. Як почались воєнн... -
Знайомий поляк розповів ситуацію на рецепції, а мені так гірко стало, не могла слів підібрати
Після цієї розмови з поляком мені захотілося поділитися історією з усі... -
Лікар-гінеколог багато чого вже бачив у своїй практиці, але така пацієнтка у нього була вперше!
До кабінету гінеколога зайшла чергова пацієнтка. В руках тест на вагі... -
Коли мені було 10, ми переїхали з Москви до Києва. Я дуже довго боялася говорити ...
Тоді мені, здається, було 10 років. Хоча мої батьки українці, але жили... -
Переїхала в будинок і зіштовхнулась з проблемами! Згадую життя в квартирі як рай!
Я мріяла все життя переїхати у приватний будинок, бо у місті мені надт... -
Це сталося на ринку в Києві. Тут бабусі щодня продають зрази, а я все думаю ...
Редакція Пошепок натрапила на проникливу історію Анни та вирішила поді... -
Цього року в травні не стало моєї синьйори, за якою я доглядала останні 5 років ...
В Італії працюю останні 15 років свого життя. Можна сказати, що мій ді... -
– Ви тільки живіть, пацани, -думав я, витираючи ті грьобані сльози
Один із випадків, що розчулює до глибини душі та нагадує якою ціною на... -
Я тебе не покинув, і це мій подарунок тобі на все життя, але те, що ...
9 років тому у моєму житті трапилося те, що перевернуло все моє життя... -
Діти знають, яка в мене пенсія і як важко мені живеться. Вирішила попросити у них ...
З чоловіком все життя працювали, щоб дати дітям все найкраще. Зараз і... -
Я не хотіла так швидко заміж та батьки наполягли. Те, що весілля зіпсує моє життя ...
Наша історія кохання, що почалась, як у казці Я була дуже вродливою д... -
В четвер я повернулася з роботи раніше, ніж зазвичай. Мене ніхто не чекав і не ...
Ми з чоловіком доволі швидко розлучилися, тому нашого сина мені довело...