– Мамо, я не можу жити зі свекрухою в селі! Лиш біля худоби сидітиму! – Шкода доньки стало. Допомогла їй, а сина втратила

Така біда в мене, сон втратила. Ми з чоловіком чесні люди, все життя працювали, всього самі досягли, ніхто нам не допомагав. Чоловік по заробітках їздив, аби квартиру нам купити. Двох дітей виростили. Доньку – Ганну та сина Олександра, він на два роки молодший за сестру. 

Діти в нас дуже добрі, гарно навчалися. Донька втупила до вишу на історичний. Та минуло всього кілька місяців і вона приїхала в сльозах додому.

 – Доню, що сталося? Хтось тебе образив чи оцінка погана?

 – Мамо, я вагітна.

 – Як? Тобі ж всього 17.

Ганна захлиналася від сліз. Виявляється вона закохалась в одногрупника, також зовсім молодого хлопця. Ми довго з нею говорили, а наступного дня приїхав Михайло. Так ми з зятем й познайомились.

 – Я все вирішив. Батьки щасливі, поїдемо до них в село жити. 

Тут донька знову заплакала.

 – Що я в селі робитиму? Худобу з твоєю мамою доглядатиму? 

 – Та й що! Добре, що є худоба – спокійно відповідав Михайло.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

А я розуміла, що моя домашня дитина не подужає важку сільську роботу. Вирішила з чоловіком поговорити. Він саме отримав спадок від діда – однокімнатну квартиру і гараж. 

 – Пусти дітей туди жити. Подумай, Ганна в селі не витримає.

 – Ні, не хочу. Якщо вистачило розуму завагітніти, то нехай терпить.

 – Але ж любий, як вона на навчання їхатиме? Все закине.

 – А ти про сина подумала? Хіба ж це чесно? Він теж має права на ту квартиру!

 – Йому лишень 15 та й він ще довго парубкувати буде.

Пошепки

Страшенно чоловік не хотів квартиру віддавати. Мав бажання провчити доньку. Але врешті я його вмовила. Згодом Ганна народила, та навчання врешті покинула. Зять ще до війни в Бельгію поїхав, бо грошей на життя вони геть не мали. Але висилав дуже мало, хто знає, де все те дівав.

Синові зараз вже 22 роки. Цьогоріч інститут закінчує, роботу вже має. Досі жив в гуртожитку, та на свята приїхав до нас з дівчиною Ольгою і заявив.

 – Ми хочемо разом жити. Ганні ви квартиру дали, мені теж потрібна!

 – Сину, але ж де ми її візьмемо?

 – Ну а який у вас був план? Доньці житло, а синові – нічого. 

 – Ти нашу колись отримаєш!

 – Тоді мені вже не треба буде. Нехай сестра мені половину вартості тієї квартири віддасть. Я докладу і собі куплю.

Ганна, котра все це чула, аж підстрибнула.

 – Де я тобі такі гроші візьму? В мене дитина.

 – Чоловік нехай вишле. Це не так вже й багато. Сім тисяч доларів. 

Врешті всі пересварились і розійшлись. Чоловік сказав, що це я в усьому винна, бо колись доньку пошкодувала. Сашко з нами не хоче говорити. Пробувала вмовити Ганну, щоб справді виплатила братові гроші. На це ще й вона образилась. З горя я сказала чоловікові:

 – Поїду я до Італії, зароблю синові на квартиру.

 – Ти що здуріла! Скільки можна дітям прислужувати?

 – Я іншого виходу не бачу.

 – Як поїдеш – розлучимось!

Чоловік ображений на мене. А я не знаю, як бути. Відчуваю провину перед сином.

Що мені робити: їхати чи ні?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector