Коли почалась війна я забрала доньку і поїхала до Німеччини. Вирішила, що дитина має бути в безпеці. І ось днями ми приїхали до моїх батьків в гості. Скучили страшенно та й гостинців імпортних їм на свята привезли.
Я увесь цей час їм допомагала. Висилала мамі щомісяця по 200 євро, збирала передачі.
Мама дуже зраділа, коли нас на порозі побачила.
– А я вам смачненького на Різдво привезла.
– Заховай, бо батько забере.
– Ти що таке говориш? Чого це?
Я увійшла. У квартирі все було в жахливому стані. Ще й холодно. Зазирнула в холодильник – порожньо.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Мамо, що ви їсте? Я ж гроші висилаю. Де продукти?
– Розумієш, твій тато все забирає.
– Та нащо йому гроші?
– Збирає. Каже на чорний день.
– А передачки чого не можна?
– Він то все на ринку продає.
Тієї миті мені стало страшно. Хіба ж я можу допустити, щоб мама так бідувала? Пробувала з татом поговорити.
– Послухай, я вам допомагаю, бо не хочу, щоб ви бідували.
– У нас все добре, олія є, картопля, цукор, хліб. Це ви звикли делікатеси їсти. А нам то не треба. Краще мати копійку.
Після цього я вирішила забрати маму зі собою. Батько страшенно образився. Та я не можу все так залишити.
Скажіть, як мені бути в цій ситуації?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!