Мої батьки завжди були виваженими людьми. Все життя вони економили, хоча й досить непогано заробляли. Підлітком я сварилась із ними, не розуміла, чому не можу придбати дорогий телефон, гарний одяг, та вони запевняли, що так треба.
– Тобі потрібна гарна освіта, а не телефон!
– Але ж мені соромно ходити з цим мотлохом!
– Соромно перейматися через такі речі. Соромно погано навчатися!
Згодом я заспокоїлась і справді почала більше часу приділяти освіті. Вступила до медичного університету, батьки оплатили дороге навчання. Я робила все, аби їх не розчарувати. Коли мені виповнилося 20 років, тато урочисто повідомив:
– Все життя ми економили не просто так і не лише, аби оплатити твоє навчання. Ми назбирали солідну суму і придбали для тебе квартиру. Невеличку, однокімнатну, але в новобудові.
– І я можу там жити?
– Ні, лишень коли матимеш свою сім’ю туди переїдеш. А наразі раціональніше її здавати, аби мати додатковий дохід.
Я погодилась із татом. Тим паче жити з батьками було зручно. Я могла увесь час навчатися, не перейматись харчуванням. Та на останньому курсі я почала зустрічатися з Антоном. Він був гарним і сучасним хлопцем, займався музикою, мав власний гурт. Він мріяв про кар’єру, та паралельно працював в магазині техніки. Я закохалась по вуха, та батькам мій вибір не сподобався.
– Ти що не бачиш, що він не серйозна людина? Нічого доброго з цього не вийде.
– От звідки ви знаєте? Він добрий і щирий.
Ми все ж одружилися. Весілля не робили, просто розписалися, адже не мали грошей. А мої батьки не схотіли фінансувати свято. А згодом я вирішила, що тепер вже можу переїхати у власну квартиру. Пішла до батьків, аби домовитись. Та їхня відповідь мене вразила:
– Ми вирішили поки не давати тобі квартиру. Вочевидь, ти не зріла особистість, якщо обрала такого чоловіка. За кілька місяців ви розлучитесь. А якщо він серйозний, то заробить вам на житло. – сказала мама.
– Але ж я твоя донька! Як так можна.
– Згодом ти зрозумієш, я все зробила вірно. Ми не можемо роздавати квартири всіляким музикантам.
– Антон мій чоловік!
– А якщо він вмовить тебе продати житло і поїхати на гастролі? Ні, це не обговорюється.
Я пішла, та надалі вирішила з батьками не спілкуватися. Ми оселилися у свекрів, вони добрі люди, виділили нам гарну кімнату у своєму будинку. Наразі я вагітна, та мамі досі це не повідомила. Вирішила викреслити цих людей зі свого життя.
Як гадаєте, мої батьки вірно вчинили? Мають право вони вказувати, як жити, якщо дали житло!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!